Страх перших стосунків...

Маю таку проблему.... два тижні тому почала зустрічатись з хлопчиком, моїм ровесником, який до мене ще не мав ніяких стосунків. Він розказав мені про свій страх, що боїться серйозних стосунків, що привик бути сам, що потрібно буде змінюватись, тому що тепер йому прийдеться відповідати ще й за мене... і т.д Натомість, був в захваті від мене, говорив, що не знає як жив без мене і як житиме, що є найщасливішим на світі і я є для нього найкращою. Я відповідала взаємністю і все було прекрасно. Він помаленьку відкривався мені, поки наші спільні знайомі не наговорили минулого четверга за мене йому всяких неправдивих речей і цим самим його дуже ранили. Хоч я не повинна була виправдовуватись перед ним за минуле, але я описала йому все, що було за той період, оскільки мені не було чого скривати, нічого поганого я тоді зробила, що б могло викликати таку реакцію. І хоч він сказав, що вірить мені без слів, що хоче бути тільки зі мною і що все буде добре, але кудись пропав той захват, те бажання. Він замкнувся, слова з нього не витягнеш. Можливо він боїться, що я зроблю йому боляче (хоч я його запевняла, що не є здатною на це). Не знаю, як я маю йому допомогти побороти той незрозумілий страх, як завоювати знову його довіру.. підскажіть, мені, будь ласка... + я є в Івано-Франківську, а він - в Кракові і там буде ще два тижня... дуже дякую, що вислухали)