Question

12-01-2020

Добрий день, мені 24 роки, 6 років заміжня, працюю педагогом. Останнім часом знайомі все частіше, а точніше, практично завжди ставлять одне і теж запитання: Ну коли вже нарешті поповнення. Я відсміююсь, що в мене на роботі і так 240 дітей і з мене досить, бо прекрасно розумію, що я ще не готова. Чоловік також вважає, що ще рано, його і мої батьки, в принципі, теж за кар'єру, власне житло, життєвий досвід і вже потім появу дитини. Але я все більше замислююсь/боюсь, що потрібний час так і не настане. Я людина дуже сентиментальна, гостро відчуваю чужі проблеми, плачу над фільмами і книгами, але ось малі діти не викликають у мене жодних емоцій. Немає типових мімімі, бажання помацати і понянчитись з немовлям. Навіть з племінниками не було таких емоцій. Оскільки я працюю з дітми і вже бачила випадки, наскільки нещасливою є дитина, коли батьки відверто її не хотіли. Тому для себе я вирішила, що дитина має бути тільки бажаною, рости в любові і турботі. Але чи нормальними є моя реакція на малюків? І чи зникне вона, коли у мене з'явиться власна дитина?

Вопрос от: Віка; Возраст: 24

понравился вопрос?

Найдите психолога в Украине: психолог Киев, психолог Харков, психолог Одесса, психолог Днепр и другие регионы Украины или онлайн.

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

13-01-2020 00:01:12Дополнение от автора

У мене було прекрасне, щасливе дитинство, я була довгоочікуваною, улюбленою дитиною. Я відчувала любов, підтримку, при чому не лише від батьків, але і від всієї великої родини. Я і до сьогодні дуже люблю і переживаю за всіх, з двоюрідними братами і сестрами дружимо уже своїми сім'ями. Інколи ловлю себе на думці, що може мене виростили егоїсткою. Хоча у мене є брат і батьки ставились і ставляться до нас однаково.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Похожие онлайн консультации

08-01-2020 Не могу забеременеть

21-12-2019 Страх

19-12-2019 Материнство

05-12-2019 Волнует пол ребенка

04-12-2019 Привязанность к ребенку

01-12-2019 Не хочу быть мамой

26-11-2019 Если мама бьет ребенка

23-11-2019 Стала агрессивная

21-11-2019 Послеродовая деппресия

07-11-2019 Поведение мужа во время беременности

Вера Владимировна Морозова (Одесса) · Answer 1 · 2020-01-12 15:08:33

Здравствуйте, Вика!

цитата:

для себе я вирішила, що дитина має бути тільки бажаною, рости в любові і турботі. Але чи нормальними є моя реакція на малюків? І чи зникне вона, коли у мене з'явиться власна дитина?

Ваши мысли о детях заслуживают уважения, однозначно каждый ребенок должен расти в атмосфере любви и заботы.
Любые ваши мысли, желания, реакции имеют право на существование.
И ваше желание или нежелание иметь детей может меняться со временем, также как и чувства к собственному ребенку.

Людмила Довгань (Чернигов) · Answer 2 · 2020-01-12 20:00:08

Добрий вечір!
Ви і Ваш чоловік вирішуєте коли ставати батьками. Покладайтеся на внутрішні відчуття. Щодо ставлення до інших дітей, тут можуть бути суттєві відмінності. Коли народиться Ваша дитина, це буде зовсім інший досвід плюс відповідний гормональний фон.

цитата:

Тому для себе я вирішила, що дитина має бути тільки бажаною, рости в любові і турботі.

А як щодо Вашого дитинства, чи відчували Ви таку атмосферу навколо себе?

Чи нормальним є рішення не мати дітей?