Доброго дня!
цитата:
До 17 лет я жила с родителями в общежитии в маленьком городишке. Эта жизнь была ужасна: соседи алкоголики, бомжи, одна ванная на 15 человек, вонь, мусор, изнасилования в гаражах около общежития и все это окружало меня...Мне было стыдно привести домой друзей, парней. Стыдно чтобы они даже до дома меня проводили.
Дуже співчуваю Вам! Навіть не можу уявити, наскільки Вам було травматично жити у такому середовищі, де всюди чатує небезпека.
цитата:
Мои родители ничего не хотели менять, ни к чему не стремились. При чем у нас были деньги (родители нормально зарабатывали), но эти деньги тратились не на то, чтобы съехать, а просто прожигались на какие-то непонятные вещи, пыль в глаза другим людям....Это чувство сьедает меня, когда я приезжаю в свой город я становлюсь очень агрессивной, мне так хочется видеть что мои родители счастливы, наслаждаются жизнью, а не моются в одной ванной с бомжами.
Цілком розумію, що Ви хочете, щоб батьки були щасливими і мешкали у кращих побутових умовах, однак, як Ви заначили - це їх влаштовує і вони не хочуть нічого змінювати. Вони - дорослі люди і самі відповідальні за своє життя. Ми не можемо змінити поведінку і ставлення інших людей без їхнього бажання, а лише свої. Те, що Ви починаєте гніватися, коли приїжджаєте у це місто - цілком нормальна реакція, адже Ви тут бачили один не негати + Ваші батьки, в дитинстві, не дбали про Ваше психологічне благополуччя (переїхавши у кращі умови). Гнів - це захисна реакція психіки, що сприяє змінам. Саме гнів допоміг Вам "втекти із цього міста" та побудувати власне, краще життя. Зараз, коли ви приїжджаєте у це місто, то ця ситуація "вітягує Вас гумовою стрічкою" у травматичне минуле (недогляд і байдужість батьків) + Ви не відчуваєте себе в безпеці і, відповідно, виникає гнів.
цитата:
И когда нужно было поступать в университет - я сьехала в другой город, чтобы начать лучшую жизнь. Сейчас прошло уже 10 лет, у меня хорошая работа, классная квартира в другом городе, молодой человек, который хочет познакомится с моими родителями, приехать в мой город.
Дуже радію, що Ви взяли відповідальність за своє життя та змогли стати успішною, амбіційною та щасливою! Ви сильна особистість, ка варта поваги!
цитата:
молодой человек, который хочет познакомится с моими родителями, приехать в мой город. Я бы тоже этого хотела, но мне стыдно за жизнь которую я жила в общежитии и жизнь, которую живут мои родители сейчас. Даже когда у меня будет ребенок - я не смогу привести его родителям показать, я не хочу чтобы он видел все это, плюс ехать нужно будет с будущем мужем,а я не смогу пережить если он увидит все это.
А Ви казали своєму хлопцеві у яких умовах Ви зростали? Якщо ні, то чому? Якщо так, то як він відреагував? Можливо Ви б розглянули варіант, щоб Ваші батьки приїхали до Вас?
цитата:
Не знаю, что мне делать, так хочется приезжать с моим парнем к моим родителям, ничего не стесняться.
Перш за все, я б рекомендувала Вам відкрито поговорити про цю ситуацію, Ваші переживання із хлопцем. Я впевнена, що він Вас зрозуміє і підтримає. По друге, Ваші батьки, Ваші попередні умови не визначають Вас як особистість. Ви зовісм окрема людина зі своїми інтересами, переживаннями, бажаннями. По третє, я б Вам рекомендувала звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта, що конструктивно пропрацювати Ваші дитячо-батьківські стосунки (конструктивно вивільнити гнів, сум, щоб потім прийняти ситуацію).