цитата:
но.. дедушка всегда выпивал и с самого детства были разные скандалы, которые я видела и слышала. Часто сидела возле мамы и слышала, как они говорили о его прошлом, в нём очень много было плохо. Например, что он избивал мама, бабушку, или же то, что сидел в тюрьме. Начала проявляться обида. А потом, когда я начала себя защищать, стало ещё хуже, ведь тогда реально были скандалы между мной и им.
Дуже Вам співчуваю. Ставлення Вашого дідуся до Вашої мами і бабусі, Вас дійсно жахливе. Ви маєте право на нього гніватися - це нормально, адже він порушував Ваші особистісні кордони і не поважав Вас.
цитата:
Родители понимали меня, а бабушка наоборот его защищала и чаще всего обвиняла меня. Делала она так, потому что любила, в это я убедилась, когда дедушка ушёл из жизни.
Насправді, любов - це взаємоповага, співпраця та взаємодовіра, чого не було у стосунках між Вашим дідусем і бабусею. Те, що бабуся залишалася з ним, хоча він і здійснював над нею фізичне насилля - це лише якісь її внутрішні конфлікти та созалежність. Тому про любов тут точно говорити не потрібно. Припускаю, що вона захищала його (і водночас, звинувачувала Вас) тому, що це була її стратегія психологічного захисту (вона намагалася переконати себе, що кохає його, а Ви показували їй, що дідусю байдуже на почуття інших та він дбає лише про себе. Як наслідок, Ви поступово руйнували її ілюзію щасливого подружнього життя і тому вона, переносила свій гнів на Вас тому, що боялася його виразити на дідуся. Звісно, це не виправдовує Вашу бабусю, адже лише вона відповідальна за свою поведінку і Ви маєте право і гніватися на неї.
цитата:
С прабабшкой отношения были хорошие. Она всегда меня защищала в детстве от дедушки, да и давала знать, что рядом. Но когда я стала старше, её внимание больше было на младшей сестре, да я и из-за этого не переживала, поэтому мы мало общались, когда я подросла.
Дуже радію, що у Вашому житті була така світла і любляча фігура! Звісно, боляче, що вона пішла з життя, однак вона прожила досить довго і змогла "засіяти зерно доброти" у Вас та у Вашу молодшу сестру. Якщо говорити про те, що коли Ви стали старшою, то вона почала більше приділяти увагу Вашій молодшій сестрі. то це цілком природньо. Насправді дорослі намагаються із віком давати дитині більше особистого простору тому, можливо, таким чином, вона поважала Вашу автономію.
цитата:
Было очень больно наблюдать за тем, как бабушка плачет, я пыталась её поддержать, но.. ей не ставало легче, мне некуда было уйти, чтобы не слышать того, как она плачет.
А ви живете разом з бабусею? Так, це дійсно боляче бачити, як дорога людина горює. Проте запам'ятайте - Ви не відповідальна за почуття і поведінку інших людей, а лише за свої, тому, перш за все, потурбуйтеся про себе. Ви свій
максимум робите - намагаєтеся підтримати бабусю (однак Ви і маєте право і дистанціюватися від цього, коли відчуваєте, що Вас це виснажує, щоб відновитися). Ви вже молодчинка!
цитата:
А в городе, в школе знали мою проблему, но никто из одноклассников не проявил поддержку да и от учителей я её не получила...А дома мама приходила грустная, запиралась в комнате и почти не выходила. А папа... тоже никакой поддержки не проявил...
На жаль, у нашій культурі, люди зазвичай не знають, як правильно реагувати на горе іншої людини, тому більшість просто боїться підійти і поспівчувати (бояться, що цим лише зроблять Вам гірше, адже нагадають про смерть близької людини). Ось чому однокласники і вчителі на починали з Вами говорити на цю тему. Ось чому мама замикається у своїй кімнаті, а тато начебто не проявляє підтримки. Вони не знають як реагувати. Я б Вам рекомендувала спочатку підійти до тата і попросити Вас вислухати та підтримати (Я впевнена, що він погодиться). А після цього, спробуйте поговорити із мамою. Чим більше Ви про говорите про втрату, тим швидше Ви звільняєтеся від негативних почуттів.
цитата:
А позже узнала, что это его подруга знает обо мне практически всё. Больно это осознавать...
Я б подивилася на цю ситуацію з іншого боку. Ви були настільки важливою для Вашого двоюрідного брата, що він навіть розповідав про Вас своїй подрузі!
цитата:
Боюсь написать, из-за того, что боюсь сделать ещё хуже, да и.. мысли о том, что я ей не нужна, тоже заставляют задуматься и переживать.
Я думаю, що якщо Ви напишете їй слова підтримки та запитаєте про її справи, то це аж ніяк не погіршить ситуацію, а навпаки - додасть їй ресурсу. Це лише Ваші гіпотези, що Ви їй не потрібна". Можливо у неї свої проблеми і саме тому вона не може приділити Вам достатньо часу.
Загалом, я Вам рекомендую поговорити із Вашими батьками і попросити їх про те, щоб вони підтримали Вас у поході до психолога очно (якщо проблеми у фінансах, то нехай вони сконтактуються з класним керівником і візьмуть телефон шкільного психолога).
Ви цінна, тому, будь ласка, потурбуйтеся про себе. Вірю у Вас! Удачі!