Любимое дело

Доброго дня, Aumaarum.
Ваша ситуація є немаловажливою, ніж ситуація інших людей і Ви велика молодчинка, що написали сюди на форум!
Це цілком природньо, що Ви шукаєте себе і пробуєте різні інтереси - це нормальна практика, адже для того, щоб зрозуміти, що Вам подобається, перш за все, Ви маєте спробувати різні заняття. Крім цього, іноді ми розуміємо, що деякі заняття нам не цікаві, тому цілком нормально їх завершувати.

У меня нет таланта к чему-то и всегда найдется тот, кто лучше меня. Меня бесит если кто-то занимается тем, что и я или хотя бы интересуется.

Скажіть, будь ласка, Ви кидали попердні інтереси саме після того, як зустрічали людину, яка є кращою за Вас у цьому? Чому Вас дратує, коли хтось розділяє Ваші інтереси (це ж основа стосунків)? Насправді, завжди знайдуться люди, які за нас кращі в якійсь сфері і це необхідно приймати. Водночас, якщо Вам це важко зробити - то необхідно працювати із самооцінкою і самоцінністю. Які у Вас відносини з батьками? Ваші батьки давали Вам установку "Будь ідеальною" (через власний приклад, чи вимоги і т. д.)?

Ответ отредактирован автором 16-06-2020 19:34:31

Здравствуйте, сочувствую вам, у вас непростая ситуация, с которой однозначно придётся разбираться рано или поздно, так это будет влиять не только на выбор хобби, а и а всю жизнь. Вы отдельно от родителей живете?

Но, они критикуют самые лучшие работы, которые мне нравятся. Они просто завидуют или проблема в моих способностях?

Люди склонны к критике по разным причинам, старайтесь больше обращать внимание на собственное мнение относительно того, что вы делаете. Задавайте себе вопрос - а мне нравится? И если вам нравится, то акцентируйте внимание именно на этих мыслях и переживаниях.

Очень часто внутренний голос молчит, так как больше слышен родительский- чаще всего критикующий.

Ваша задача взращивать своё мнение, своё отношение и к себе и к своим занятиям - это создаст со временем внутреннюю опору и желание сравнивать себя, стыдиться себя будет постепенно уходить, но это не задача 1-го месяца. Уйдут возможно, даже годы, пока появиться внутренний стержень.

Когда разделитесь с родителями, почувствуете свою самостоятельность - станет полегче. В зависимом состоянии трудно что-то менять

Ответ отредактирован автором 16-06-2020 22:08:40

Сложно ответить так как я не знаю, что вы называете высокомерием. Может это и реальное отношение людей, тогда стоит просто сообщать им об этом корректно , а может, это ваше отношение к происходящему сквозь призму заниженной самооценки.

Очень печально мне от вашей истории, сочувствую, но к сожалению, в формате переписки этот вопрос не решить. Если финансовые возможности у вас отсутствуют сейчас, попробуйте найти социальные центры, где психологи предоставляют услуги от государства на бесплатной основе

Да, родители требовали, чтобы я была идеальной. Но, я не такая. Поэтому они кажется разочаровались во мне. Особенно мама. Помню, когда училась в школе, она требовала, чтобы у меня были одни пятерки. Когда я всеми силами добилась этого, она просто не обратила внимание на это. Мне кажется она только любит командовать мной.

Тоді цілком зрозуміло, чому Ви так болісно сприймаєте критику і коли хтось є кращим за Вас - у структурі Вашої особистості сфорувався Внутрішній Критик, що постійно знецінює Вашу Внутрішню Дитину (як це робила, на жаль, Ваша мама).

Но, они критикуют самые лучшие работы, которые мне нравятся. Они просто завидуют или проблема в моих способностях?

Можливі різні варіанти: можливо вони не критикують, а просто хочуть Вам допомогти, можливо вони і справді критикують тому, що бачать конкуренцію (але якщо це відбувається постійно із різними людьми то проблема, скоріш за все, у Вашому сприйнятті ситуації). Ви маєте пам'ятати, що якою б діяльностю ми не займалися - завжди знайдуться люди, у яких це виходить краще (через кількість годин практики, задатки, більшу кількість ресурсів і т. д.). Водночас, Ви маєте навчитися отримувати задоволення від будь-якої діяльності незалежно від думки та досягнення оточення, а це вже мистецтво самоцінноті.

И я не хочу что либо делить с кем-то. Потому что моя мама постоянно делила вещи со мной и с братом или сестрой. Комнату, вещи, еду, одежду. Меня бесит, когда я должна что-то делить с кем-то.

Припускаю. що Ви не хочете робити щось із кимось тому, що, в дитинстві, Ви не отримували достатньої уваги (адже ділили її із своїми сиблінгами) + Ваші особистісні кордони порушувалися. Зараз цей негативний досвід дитинства і впливає на Ваше життя (це емоційно відтягує Вас у минуле).

Когда люди узнают меня получше, как бы они ведут себя высокомерно, типа они лучше меня. И типа я не очень человек...

На скільки я зрозуміла - це стосується переважно Ваших сиблінгів. І тут з'являються труднощі, яких би не було, якби це були просто знайомі чи друзі: ви постійно перебуваєте на одній території + вони ваші родичі. Найкращий варіант - це, звісно, переїхати, щоб фізично зменшити перебування разом (хоча Ви сказали, що фінансів зараз невистачає, проте подумайте про варіант студентського гуртожитку, знімання кімнати разом із подругами, або підселення тимчасово до подруги).

Якщо ж говорити про зміну структури особистості (зменшення голосу Критикуючого Родителя та зрощування Вільної Дитини і Турботливого Родителя), то, як зазначила колега - це запит на довготривалу терапію із психологом -психотерапевтом (якщо у Вас немає фінансів, то можете, також, звернутися у психологічну службу при Вашому навчальному закладі).

Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!