Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Марта Калина
Марта Калина 29 минут тому: «Добрий день! Співчуваю, що ви проходите через це. Самопошкодження «впиватись ногтем в шкіру» та «кусати себе» не є нормальною або здоровою реакцією на стрес чи тривогу та вказує н»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 15 часов тому: «Ваш стан - класичний приклад того, як наше тіло і психіка пов'язані між собою, і в медицині це називається психосоматичною реакцією або соматоформним проявом стресу. Найімовірніши»
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 16 часов тому: «Добрий день. Це може бути пов’язано між собою. Стрес здатен викликати та підтримувати м’язову напругу. А постійний дискомфорт у тілі, своєю чергою, може виснажувати нервову систему»
Вопрос от: Марина Ренко Возраст: 20

Можно ли уладить отношения в семье?

Добрый день. Обращаюсь к вам с семейной проблемой, которая заключается в сложных отношениях моих родителей. Всю жизнь они спокойно не живут, это бывает лишь периодами, похожими друг на друга циклами. Но сейчас наступил какой-то тупик, с которого хочется вырваться раз и навсегда. Ситуация такая, сто раньше мой отец любил выпить и погулять в компаниях, мог отсутствовать дома пару дней не выходя на связь, гулял так, короче. К тому же, были скандалы которые он начинал будучи в нетрезвом состоянии, кричал, даже угрожал, потом родители могли месяц не говорить друг с другом. И все эти ссоры сглаживались сами по себе, без каких-то разговор, просто начинали говорить по бытовым вещам, и так оно проходило. Отец со временем перестал так себя вести, немного одумался и сейчас ездит на работу на 3 месяца, а месяц дома, и вот через раз как он приезжает, то опять скандалы. И теперь их провоцирует мама, она теперь ко всему придирается и выходит с этого скандал. Выгоняет его с дома, говорит, чтобы складывал вещи и уходил. Но заявления никакого на развод не подает. Такое впечатление, что она просто не может забыть прошлое, те ссоры, потому что отец никогда за них не просил прощения. И сейчас он этого делать не хочет, не считает что сегодняшние ссоры - это последствия его поведения и поступков тогда. Не знаю, почему они не развелись раньше, не разошлись, скорее всего мама надеялась, что он изменится, не знаю. Но сейчас отец готов уйти, разойтись, если она захочет, считает, сто не ценят его усилия, что он работает. На данный момент они просто не говорят опять. Посоветуйте, что делать. Мне кажется, что если они и помирятся как-то, то потом опять все вернётся.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?

Ответы психологов

Доброго дня, Марина.
Дуже Вам співчуваю, що Ви жили у сім'ї з такими стосунками, адже Ви не відчували безпеки та не отримували любов, підтримку, увагу, на яку заслуговували. У цій ситуації, перш за все, хочеться запитати Вас - як Вам з цим? Ви зараз живете разом з батьками?

цитата:
Посоветуйте, что делать. Мне кажется, что если они и помирятся как-то, то потом опять все вернётся.

Помітно, що у Ваших батьків созалежні стосунки і розбиратися із ними лише їм самим. Якщо Ваша мама і тато продовжують ці деструктивні стосунки - то це означає, що кожний із них отримує якусь несвідому психологічну вигоду від них. Не будьте "Рятівником" тому, що це погано і для Вас і для них: Ви виснажуєтеся, при цьому, вкладаючи ресурс безцільно; далі батьки можуть переключитися із сварок між собою на вираження гніву на Вас (припускаю, що Ви так робили в дитинстві) + Ви несвідомо обезцінюєте можливості своїх батьків впоратися із проблемою самостійно, не даючи їм нарешті взяти відповідальність за своє життя. Запам'ятайте - Ви не здатні вплинути на поведінку, почуття, дії інших людей без їхнього бажання, а лише на свої. Тому, перш за все, потурбуйтеся про себе.

Ваш максимум у цій ситуації - заявити батькам про своє хвилювання за їхнє психологічне благополуччя, водночас, лише їм самим обирати, як діяти далі.

Ответ отредактирован автором 21-06-2020 14:53:18

Марина, а как вам с тем, что родители ссорятся?
Что вьі чувствуете, когда они говорят о разводе?
Говорили ли вьі когда-нибудь вашим родителям, как на вас влияют их ссорьі?

К сожалению, мьі не можем помочь тем, кто не просит о помощи....
Как жить родителям- это их ответственность и их вьібор....
Вам же - взрослеть и строить свою самостоятельную жизнь, отдельную от родителей...
Если вьі найдете правильньіе слова, может бьіть сможете донести до родителей, как вьі страдаете от таких отношений...но смогут ли родители изменить их....это уже , увьі, вне вашего влияния..
В любом случае они остаются вашими папой и мамой....вам не нужно вьібирать между ними....и вьі можете строить отношения с каждьім из них так, как вам комфортно
Дополнение от автора вопроса ·
Спасибо Вам большое за ответ. Мне, конечно же, очень плохо в этой всей ситуации. Конечно, я говорила им как мне больно от этого, они это видят и слышат. Когда говорят о разводе чувствую тревогу и страх, не хочется этого, хотя возможно тогда стало бы лучше, скорее всего. И я думаю, что просто нормально они не разойдутся, будут сопутствующие этому ссоры, выяснения. О своей жизни сейчас даже не думается, так как эти их разногласия давят на меня, угнетают
Дополнение от автора вопроса ·
Я живу отдельно, так как учусь в другом городе, но сейчас учебы нет и я дома пока что. Уж лучше б они на меня переключились, чем всю жизнь друг с другом ссорятся.
цитата:
Когда говорят о разводе чувствую тревогу и страх, не хочется этого, хотя возможно тогда стало бы лучше, скорее всего. И я думаю, что просто нормально они не разойдутся, будут сопутствующие этому ссоры, выяснения.

А що саме Вас лякає у їхньому розлученні - те, що вони будуть сваритися (але вони і зараз це роблять) чи щось інше? Вам у дитинстві було страшно, що батьки розійдуться?

цитата:
О своей жизни сейчас даже не думается, так как эти их разногласия давят на меня, угнетают...Я живу отдельно, так как учусь в другом городе, но сейчас учебы нет и я дома пока что. Уж лучше б они на меня переключились, чем всю жизнь друг с другом ссорятся

На жаль, ми не здатні змінити психологічне благополуччя інших людей за них самих. Дуже сумно, що Ви зовсім не думаєте про своє життя, а концентруєтеся вилючно на житті батьків. Навіщо Ви жертвуєте собою? Можливо, нарешті настав час цінувати себе і попіклуватися про своє благополуччя, психологічно сепарувавшись від батьків. Чим Ви цікавитеся і що Вам подобається, які у Вас плани на майбутнє, чи є у Вас друзі або хлопець?
Скажіть, будь ласка, а Ви можете зараз знову повенутися в гуртожиток чи квартиру у тому місті, де Ви навчаєтеся або ж переїхати до друзів?
Дополнение от автора вопроса ·
Лякає більше те, як це буде незвично, взагалі як це дити коли вони розлучаться, хоча щось мені підказує, що буде їм обом краще. Батько насправді не хоче розходитись, він готовий це зробити, якщо треба. А маму я боюсь питати, чи вона цього хоче, бо мабуть і так знаю відповідь, що так, та чому ж зараз сама це не зробе.

Так, звісно я можу повернутися, саме це в повинна була завтра зробити по причині стажування, але тепер не можу поїхати, бо боюсь залишати їх, боюсь що сварки будуть, а так я їх заспокоюю, намагаюся говорити з кожним. А як я поїду то хто це буде робити, і боюсь лишати.

І в дитинстві боялась їхнього розлучення, і зараз так само. Вони наказали один одного поганих слів, які тепер у мене в голові, як далі все буде не знаю, але дуже гірко зараз на душі.

Я не можу абстрагуватися від цього, мені шкода маму, і шкода, зо батько не розуміє своєї провини у її поведінці зараз.
цитата:
А маму я боюсь питати, чи вона цього хоче, бо мабуть і так знаю відповідь, що так, та чому ж зараз сама це не зробе.

А чому Ви боїтеся питати про це маму?

цитата:
Так, звісно я можу повернутися, саме це в повинна була завтра зробити по причині стажування, але тепер не можу поїхати, бо боюсь залишати їх, боюсь що сварки будуть, а так я їх заспокоюю, намагаюся говорити з кожним. А як я поїду то хто це буде робити, і боюсь лишати.

Ви - автономна, доросла особистість і те саме стосується Ваших батьків. Не рятуйте їх і не намагайтеся їх змінити. Якщо вони захочуть сваритися, то будуть це робити - будете Ви поряд чи ні. Таке враження, що Ви стали батьківською фігурою для своїх батьків-дітей і мені дуже шкода. Хочеться обійняти Вашу маленьку дівчинку всередині Вас і сказати їй, що вона заслуговує бути щасливою і мати своє житя.

цитата:
І в дитинстві боялась їхнього розлучення, і зараз так само. Вони наказали один одного поганих слів, які тепер у мене в голові, як далі все буде не знаю, але дуже гірко зараз на душі.

Найкраще, у Вашому випадку, це звернутися індивідуально до психолога-психотерапета. Якщо у Вас фінансові труднощі, то Ви можете звернутися у психологічну службу при Вашому навчальному закладі.

цитата:
Я не можу абстрагуватися від цього, мені шкода маму, і шкода, зо батько не розуміє своєї провини у її поведінці зараз.

Так, звісно батьків дуже шкода, однак не забувайте і про себе, про свій психологічний стан. Давайте подумаємо разом, як саме Ви можете абстрагуватися від цих негативних спогадів зараз?
Марино, коли я навчалася сімейній психотерапії. серед різних класифікацій сімей викладач назвав таку: "привычно конфликтное супружество" і рекомендував не намагатися одразу зупиняти таку пару від конфліктів. Це- їхній спосіб функціонування як пари. Насправді, вона може бути досить міцною...
може ваші батьки то і є такий випадок...
інша справа, що вас ранять їхні сварки...і ви обрали спосіб стати рятівником для ваших батьків...
цитата:
боюсь залишати їх, боюсь що сварки будуть, а так я їх заспокоюю, намагаюся говорити з кожним. А як я поїду то хто це буде робити, і боюсь лишати.

Прагнення рятівництва досить поширене у дорослих дітей з алкогольних сімей...
разом із такою якістю як надмірне бажання все тримати під контролем...Навіть те, що контролю не підлягяє...
Якщо ви зайдете на сайт програми ДДА (Дорослі діти алкоголіків), то ви зможете перевірити себе за питальником на їхньому сайті. Їх послуги є он-лайн і безкоштовні. зазвичай такі реабілітаційні програми працюють у багатьох містах...
можливо є сенс отримати допомогу там...
адже відголоски травматичного дитинства схоже, досить відчутні...
і ця травматизація продовжується((
цитата:
І в дитинстві боялась їхнього розлучення, і зараз так само. Вони наказали один одного поганих слів, які тепер у мене в голові, як далі все буде не знаю, але дуже гірко зараз на душі.


Якби ви не переживали зараз за життя своїх батьків- що б ви робили?
чим займались?
Як структурували ваше життя?
Чи можна назвати ваше життя заповненим подіями, стосунками, якимись цікавинками, як це зазвичай влаштовують молоді люди?
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.