Доброго дня, Serafima.
Дуже співчуваю, що Ви не отримали уваги та любові в дитинстві, на які заслуговували. Насправді, прагнення прийняття і любові - це базова потреба будь-якої людини, тому Ваше бажання є цілком нормальним. Водночас, коли лише ця потреба виходить на перший план, коли Ви вибудовуєте созалежні стосунки, коли у Вас існує страх самотності і це заважає Вашому нормальному функціонуванню і відчуттю щастя - то це вже запит на терапію. Так само, Ви маєте право гніватися на маму, бабусю і сумувати, адже вони не давали Вам того, чого Ви потребували.
цитата:
Если честно, я не знаю, как мне поступить. На данный момент я финансово независима. Мама начала проявлять заботу впервые за 17-18 лет. Но я не могу ее простить.
Ви написали у темі "как не искать любви и заботы у всех подряд", а зараз пишите про відновлення контакту із Вашою мамою. Тобто ця тема стосується виключно її? З одного боку, Ви хочете її пробачити, а з іншого - опираєтеся цьому. Знаєте у цій ситуації хотілося, щоб Ви орієнтувалися більше не на бажання і комфорт матері, а на свої. Скажіть, будь ласка, як мама обгрунтувала той факт, що вона нарешті почала проявляти турботу про Вас? Ви казали матері про свій сум і гнів через дитинство (якщо ні, то що, на Вашу думку, може статися найгірше, якщо Ви їй про це розповісте)?
Погоджуюся з колегами, що найкращий варіант - це індивідуальна терапія із психологом-психотерапевтом. Ваша маленька дівчинка всереднині Вас має погніватися, посумувати за втраченим дитинством і, можливо, лише після цього, Ви психологічно приймите ситувцію або навіть зможете пробачити матір. Ви це зробите не для неї, а для себе.
Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!
Ответ отредактирован автором 13-07-2020 11:30:11