Що зробити для вирішення даної проблеми?

Доброго дня, milka.
Дуже співчуваю, що Ви втратили свою бабусю та і ще в день День народження - це справді травматично. Скажіть, будь ласка, а які у Вас були із нею стосунки? А як Ваші рідні реагують на Ваш День народження? У Вашій ситуації найефективніше - це звернутися індивідуально до психолога, адже пройшло вже декілька років, однак Ви не пережили криву втрати + рана ще досі болить та нагадує про себе.

Ответ отредактирован автором 13-07-2020 12:19:05

Добрый день. Очень Вам сочувствую. Мой совет -обратиться к психологу за индивидуальной консультацией.

Коли я згадую за цю ситуацію то вони кажуть просто щоб забула ...

На жаль, те що Ви пережили - велика травматизація і просто так, завдяки силі волі, Ви не здані все забути. Дуже шкода, що Ваші рідні цього не розуміють. Вам потрібно пропрацювати цю травму зі спеціалістом. Звісно, я можу дати Вам одну техніку (наприклад, напишіть лист бабусі, у якому опишіть всі свої переживання, слова, які Ви б хотіли сказати їй на останок. Після цього перечитайте лист і порвіть, викиньте чи спаліть його), можливо вона Вам і допоможе, проте якщо ні - тоді однозначно йдіть до спеціаліста.

Ви цінна тому, будь ласка, потурбуйтеся про себе!

Доброго дня, milka. Співчуваю Вам. Підтримую поради колег, щодо звернення до фахівця, він допоможе пережити цю травматичну подію.
Невеличка порада-не ототожнюйте смерть бабусі зі своїм Днем народженням. Ви пишите, що поховали бабусю в день вашого народження. Якщо бабуся померла на декілька днів раніше, то й пам'ятайте це саме так. Ідентіфікуйте ці події по окремим датам, щоб запобігти небажаним асоціаціям у майбутньому.
Бажаю Вам мужності та мудрості.

Доброго дня.
Втрата близької людини - це завжди великий стрес. Особливо якщо це перша смерть з якою ви особисто зіткнулися. У вашій історії переплелися дві найважливіші і невід’ємні події у житті людини: народження і смерть. Думаю, в такому молодому віці, ви ще не знайшли для себе власну позицію щодо розуміння місця і сенсу цих подій у житті і це вас тривожить. Дані питання залишилися для вас вілкритими, тому ви і не можете відпустити цю подію.
Погоджуюсь з колегами, зо для вас єдиний варіант - звернутися до психолога, разом з ним ви зможете пережити горе втрати і дати собі відповіді на питання, що для вас відкриті і тривожать

Сочувствую, что вы потеряли близкого человека, еще и в день своего рождения.
Как вы пережили эту потерю? Есть ли кто-то, кто поддерживал вас, с кем сейчас можно было бы поделиться переживаниями?
Важно оплакать потерю человека, утрату важных отношений. Для этого нужно время и не обесценивать свои переживания. Когда есть попытки подавить чувства, стараться быстрее оправиться, жить дальше, забыть и тп, то чаще всего, период горевания растягивается на долгие годы. И невозможным становится отпустить и просто с теплом вспоминать того, кто был в вашей жизни, дарил тепло и любовь. Остается постоянно ноющая рана, которая никак не затягивается.
Я бы предложила вам поработать с психологом, чтобы закрыть эту рану, чтобы вы смогли выплакаться, прогоревать, позлиться и отпустить свою боль.

Погоджуюсь, що Вам варто відокремити свій День народження, адже похорон – це просто певний ритуал, який виконують люди, а не сама смерть.
Ви пишете, що з бабусею у Вас були добрі стосунки. Знаєте, думаю, що бабуся хотіла б, щоб Ви її згадували в свій День народження, зі світлими думками, з вдячністю за те, як вона Вас любила та розуміла, пригадуючи щось з того, як вона щось розповідала, чи що готувала смачненького.
Жодна людина не омине смерть, так вже влаштовано життя. Але важливо не те, що людини більше немає поруч, а те що вона була з Вами, що дарувала своє тепло.
Моєї бабусі не стало, коли я ще була дитиною, а коли мій син вже був підлітком, я дізналася, що я народила його саме в той день, коли померла моя бабуся. І чомусь я подумала , що бабуся була моїм «янголом-охоронцем» і мені стало так якось тепло на душі, ніби вона, як в дитинстві, знов обійняла мене своїми теплими долонями, немов це означає «все буде добре, я поруч».