Я психопатка?

Дякую за відповіді ) намагатимусь відповісти одним повідомленням всім. В шлюбі 5 років. Чоловік має схильність до алкоголю..1-2 0,5 самотужки(( Ця проблема не є новою.. На початку стосунків також не було солодко.. На якомусь етапі виявилося, що в нього є жінка, до якої він їздив, розповідаючи мені про те що затримується в кума, якого я не знаю...Я прорбачила..заради дітей, він сказав, що зустрів обох і важко визначитися..Я сподівалась, що зможу теплом та ласкою відігріти, але чую лише обіцянки кинути пиячити.. Я смачно готую, реалізовую всі його кулінарні забаганки, займаюся спортом аби бути привадливою для нього (маю зайву вагу) Поки чоловік у відрядженнях я займаюсь вихованням сина... Дитина має проблеми із зором, лікарі обмежили користування гаджетами до 0,5 год, Мій постійний контроль та зауваження до дитини розцінюються як дитиною так і чоловіком ворожнечо..Згодна, зі мною не солодко, бо я маю претензії до підтримки чистоту вдома, до чесних стосунків та поваги до слова дорослого...Може я дарма шукаю причини...просто побут вбив почуття?

Я працюю, вчитель біології за фахом, маю 20-річний стаж. Маю 2 своїх синів, вони дорослі. Чоловік не бере участі в їх житті, навіть запитаннями як діти?
Хоббі - вишивання бісером, але останнім часом навіть до нього не лежить душа. Чомусь постійно хочеться плакати і йти з дому..не бути поруч.. Відверті розмови зводяться до жартів, мовляв я все надумала..

Що тримає в цих стосунках? От я і сама задаю це питання) Мабуть страх нерозуміння з боку близьких, особливо синів..та страх визнання чергової помилки в житті