як навчитись опановувати злість і тримати себе в руках

я завжди стараюсь тримати себе в руках. Сміх - моя маска. Всі знають мене, як веселу, життєрадісну людину. Мені настільки важко в середині, не можу розказати комусь про те, що відчуваю насправді. Оточують рідні і друзі, але я відчуваю себе дуже самотньою. Єдина людина, яка б зрозуміла мене, то хлопець, який далеко від мене і не може бути зі мною, та навіть якби він і був, не факт що б ми були разом (мої батьки тримають мене у вічних заборонах). Замічаю, що дуже часто хочу плакати, але стримуюсь, навіть коли тато вдарив мене по обличчі, я не заплакала. Хоча колись плакала і думала як ненавиджу його, але ненависть всеодно є. Коли мені було 12 я мріяла щоб він помер, думала так краще буде всім. хахахха. Зараз карантин і знаходжусь весь час дома, хочу дуже втекнути кудась, не важливо куда, хочу просто сама вирішувати що мені робити, як жити і так далі, але я знаю чим це заакінчиться. Жосткою сваркою і насильством....
Але в мене є план щоб втекти з дому, не знаю чи зможу, не знаю чи правильно. Можливо ви скажете поговорити з батьками, розказати що хочу самостійності, але це нічого не дасть, на мене тільки накричуть і завалять роботою, на їхню думку робота виганяє дурні думки.
Я не знаю як робити правильно і як тримати себе в руках, просто колись я заспокоювалась коли різала себе, 2 рази шви накладали, зараз я відвикла від цього, але часто думаю, про те, щоб знову причиняти шкоду собі.