Універ, стосунки, життя - депресія??

Студентка, крута професія, останній курс, але коли почалось дистанційне все пішло коту під хвіст. Завжди сильно переживала як відповідати на семінарах, а тепер зовсім не могла заставити себе говорити на камеру (хоча розмовні відео-повідомлення друзям записувати зовсім не проблема). Надто я відповідальна чи совісна, щоб просто читати все з листка, як роблять інші... та й постійно не могла знайти інформацію, яка б мені підійшла для такого(( несправедливість мене виїдає зсередини-знаю більше ніж мої одногрупники, але оцінки в мене гірші в ращи Через таке зовсім не маю оцінок з деяких предметів, якимсь чином закінчила семестр, але сильно скотилась в оцінках - вже не відмінниця і без стипендії. Є заборгованість - курсова - але навіть не можу сконцентруватись і її дописати. Рідні, знайомі вражені цим всім... та й я теж. Немає стабільних доходів, але через місяць практика і немає сенсу йти на постійну роботу, не знаю що й робити. Емоційно і фізично немає сил щось шукати.
До того всього з\'явився хлопець, який після знайомства переїхав жити за кордон, але тут є проблеми в різних поглядах на відносини. Все було прекрасно, поки він не образився на дрібницю (яку я не можу зробити через власні переконання, він навіть не мав би таке просити, і я знаю, що він мав би мати такі ж погляди - це мене розчарувало до глибини душі, я навіть подумала, що це якась перевірка) але сказав, що це я не готова на щось заради нього. Насправді я розумію, що саме йому потрібно, але він сам має дійти і усвідомити те...Просто я не така, я не хочу нікого змінювати чи бути у всьому винною... не розумію - це мені потрібно добиватись його?? Але він всеодно продовжує кидати фото і відео з свого життя, а я не знаю навіть як на це реагувати. Бо коли я шось йому кину чи відпишу щось, то він одразу включає ображеного. Не хочу з ним спілкуватись через це і самій все вирішувати , бо ж розумію, що він напевно не гідний того. Не знаю, як це все закінчити - повним ігнором? З його повідомлень і постів в соцмережах бачу, що йому теж не класно. Навіть запитував, чи дійсно він такий поганий як ззовні так і всередині... я промовчала. Хоча знаю, що в ньому є і багато плюсів і спочатку він мені навіть подобався, я б могла його полюбити, але мені напевно бракує живого спілкування з ним (можливо все б давно закінчилось і не було б таких питань, як є зараз) і дуже шкода, що все втрачається...
Заплуталась, втікаю від проблем поїздками і зустрічами з друзями, втрачаю час, за який могла б хоча б писати ту курсову, але знаю, що навіть якщо буду вдома то не зможу писати, бо постійно відволікаюсь і думаю за ці всі проблеми, не можу спати ночами...Найкраща подруга теж їде закордон на пмж, зараз не хочу нікого грузити чи шокувати своїми проблемами, не можу ні з ким з порадитись, що робити...
Хочеться опустити руки і дивитись в одну точку доки все не закінчиться...