Проблема с ребенком.

Доброго дня, Viktoriaparubi86.

Она мне отвечает что я плохая со мной плохо и что она не хочет сомной жить.

Ви запитували у неї чому вона так вважає? Які почуття і думки у Вас виникають в цей момент? Ви вважаєте себе "хорошою мамою"? Як Ви реагуєте на такі слова доньки?

Мое мнение что там просто купили внимание ребенка и на эту тему разговоры ведуться уже не первый год чтоб не потокали ребенку на все ее '' хочу''.

Дуже важливо, в якому форматі Ви подаєте це повідомлення, як аргументуєте це прохання і важливість послідовності у вихованні. Крім цього, таке враження, що Ви конкуруєте з цим чоловіком за любов доньки і це як прихований спосіб реалізації гніву через пасивну агресію. Як чоловік аргументував таку свою позицію у вихованні, які у Вас стосунки з колишнім?

Мне просто обидно что ребенок так говорит.

Цілком Вас розумію. Що це для Вас? Ви говорите доньці, що Вам сумно, коли вона так говорить?

Да есть какое то раздрожение

Коли саме він Вас дратує? Хто був ініціатором розлучення і яка причина? Як Ви пережили розлучення?

И никакого соперничества залюбовь ребенка нет.

На жаль, Ваші слова

Мое мнение что там просто купили внимание ребенка

свідчить про протилежне.

Да конечно говорю. Я ей каждый деньговорю что люблю ее она так же отвечает.

Я запитувала, чи Ви говорите їй, що Вам сумно?

Причина нашего расхождения после рождения ребенка он стал очень сильно злоупотреблять алкоголем стал агрессивным в плоть до того что начал поднимать руку. Конечно что то пытались востановить но безполезно ему выпивка с друзьми оказалась дороже.

Дуже Вам співчуваю, Ви зробили вірне рішення. Ви маєте право гніватися і сумувати. Зараз чоловік зловживає алкоголем? Як думаєте, чи безпечно взагалі залишати доньку із ним?

Ну о том что грусно не говорила. Говорю всегда что соскучилась за ней пока она была у папы.

Дуже важливо відкрито, у конструктивній формі говорити дитині про всі свої почуття, таким чином, Ви опосередковано навчаєте її приймати всі свої переживання і висловлювати їх конструктивно. Наприклад, зараз їй важко диференціювати свої переживання через особливості свого віку, тому вона замість того, щоб говорити "я гніваюся, мені сумно" говорить, що "Ви погана", А Ви маєте навчити її цьому на власному прикладі - це добре і для Вас (Ви не накопичуєте емоційні купони і виражаєте свої емоції), і для неї (вона вчиться емоційної грамотності).

Да сейчас тоже пьет но как часто не знаю. Ребенок чаще ос аеься с дедушкой. Но в их семье тоже есть разногласия. Его мама воспитывала его так что папа все а мама на втором месте чуть ли никто. И теперь к ней отношение опускают ее ниже плинтуса а ребенок это отношение видит

Як думаєте, що донька може засвоїти у такому середовищі? Чи є щось там для неї позитивного? Чи негатив переважає?

Ответ отредактирован автором 22-03-2021 14:20:14

Мое мнение 50/50 просто если не давать ребенка или давать им встречаться но при других условиях это будет больше ссор между нами и стресса у ребенка

Ну як Вам сказати, важлива "якість" цих зустрічей, а якщо чоловіка не влаштовуватиме їхня "якість", то тоді навіщо взагалі підтримувати з ним контакт? Мені чомусь відчувається маніпуляція у цій ситуації ("нехай буде так як хочу я, бо буде гірше"). Ви як мама, зобов'язані забезпечити психологічну і фізичну безпеку дитині, тому це нормально, що Ви поставите конкретні умови зустрічі батька з дитиною (не у стані алкогольного сп'яніння, не похід у гості з друзями, не кормити солодощами, гуляти з дитиною на свіжому повітрі тощо) + відсутність побутових розбірок, сварок при дитині. Якщо ці умови не будуть виконуватися, то Ви попереджуєте, що з дитиною він зустрічатися не буде (і Ви аргументуєте чому).

Доброго дня! Скажіть, будь ласка, а яка така необхідність на всі вихідні віддавати дитину до дідуся та тата? Адже вихідні - призначені саме для душевного теплого спілкування дитини з близькою людиною. І виходить, що цією можливістю Ви власноруч нехтуєте... Тим паче, що дочці всього лише 4 роки, коли ще не розвинута емоційна сфера, коли дитина ще дуже залежна від почуттів та емоцій дорослих... Чи не задумувалися Ви, що причина такої поведінки дочки може бути зовсім не така, як Ви вважаєте? Адже дівчинка може сприймати тата у вихідні дні, як деяку зраду з Вашого боку, намагання від неї, перепрошую, відпочити... Те, що дитина швидко "відходить" і признається в любові до Вас - це нормально для малюка! Адже діти вміють дуже швидко прощати! Але це не означає, що на рівні підсвідомості не залишиться відчуття непотрібності та недолюбленості... Яке може "вистрелити" у підлітковому віці, а потім може мати не дуже приємні наслідки у її дорослому житті... Адже проблеми, які не вирішили батьки, автоматично лягають на плечі дітей... Я б Вам радила зробити індивідуальну діагностику ситуації... Тому, що як на мене, прогблема набагато глибша... І криється вона не у Вашому чоловікові і не у Вашій дитині...Ответ отредактирован автором 22-03-2021 15:06:02

Ответ отредактирован автором 22-03-2021 15:07:00

Здравствуйте! Вы не считаете себя плохой мамой, но вам обидно, что дочка, когда возвращается от папы истерит и говорит вам, что вы плохая, ей с вами плохо и что она не хочет с вами жить. «Но через некоторе время все хорошо и мама я тебя люблю». И вы спрашиваете: как быть, как поступить? Поправьте, если я вас не правильно поняла.
Давайте немного проясним ваш вопрос. Скажите, что в этой ситуации вас больше всего задевает? О чем вы больше всего беспокоитесь? В чем вы виноваты перед дочкой?
Дело в том, что воспитывая своих детей, мы лицом к лицу сталкиваемся со своими детскими обидами, болями и ранами.
С уважением, Елена Мороз.