Question

17-07-2021

Останні роки в мене страшена агресія (до близьких , рідних людей), та пустота в середині. Таке відчуття , що не живу , а існую. В придачу то того всього страшенна обіда. Не знаю , що це , але я називаю це синдромом дитини. Загалом з останіми роками багато проблем. Тяжкі перші стосунки, попали з батьками в аварію( слава Богу, залишились живими) потім смерть батька, переїзд до чужого міста. Живу сама в чужому місті, нуль знайомих, нуль спілкування. Живу на три міста , їжджу до мами в рідне місто, там де живу, і до хлопця ще їжджу в інше місто. З роками зовсім втратила друзів. В придачу до цього всього хлопець з яким 4 роки не просто відносин, а якогось хаосу. То все настільки добре , що хочеться літати , то просто ад. Ніби розуміє і підтримує, а в той же час нуль розуміння, нуль підтримки, весь час сварки, ревнощі. Каже що не обмежує, а сам не дає свободи. Зради мені після 2ох років . Після того пробачила, але перестала зовсім довіряти, але всеодно безмежно люблю. Може мене образити матами і вдарити. Але відпір я даю. Що закінчується тим , що він не витримує і йде. На все в нього отговорки є. А мене не чує. Робить з мене мені здається дурну , ніби то я не розумію. Загалом це не життя , а якесь пекло. І плани ніби якісь є, а як замислююся, то розумію , що не хочу жити. Просто хочеться закрити очі і щоб все скінчилося. А за маму також, ми з нею просто різні люди, я не переношу її, інколи хочеться і не хватає мами, але знаєте вже й не треба . Пізно. Все життя вона вклада щось , старалася для мене і до цього часу старається. Але ніколи не розуміла. Завжди як провокатор. Задіне, виведе. Сварюся з нею, ненавиджу, хоч розумію вона мама і десь далеко я її й люблю, але. Коли тато був живий він мене розумів як ніхто, хоч з ним була як в армії. Бив мене в дитинстві, сварився. Завжди заставляв вчитися і за все получала, але по справедливості, хоча й обідно було. Але я ще те сатанисько, зоча так і не вважаю, побурчу тай все. Але тата я любила безмежно. Хоч і злилася на нього. Він просто був чоловіком з точністю. Сказав так і так і все ясно. Не треба перепитувати. Він був надійністю і стимулом життя. Не знаю що зі мною зараз і як вилізти з цього провалля. Допоможіть якщо можете 🙏

Вопрос от: Alya; Возраст: 22

понравился вопрос?

17-07-2021 10:28:23Дополнение от автора

Дякую, я зрозуміла

17-07-2021 13:14:47Дополнение от автора

Дякую, за відповідь я обов'язково звернуся за консультацією.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Наталья Викторовна Луценко (Миргород) · Answer 1 · 2021-07-17 10:07:13

Добрый день. В подобные ситуации обычно попадают люди, у которых не было в детстве примера "правильной" коммуникации в семье, построения доверительных отношений. Но, прошлого уже не вернуть и не изменить, поэтому стоит начать всему этому учиться самостоятельно. Лучший выход- обратиться за личной консультацией к психологу, выявить все огрехи воспитания, избавиться от них и выработать новые навыки в построении отношений. Удачи вам!

Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) · Answer 2 · 2021-07-17 11:23:32

Сочувствую, что вам приходится жить в таком состоянии, это не просто. Нужны опоры и кто-то, кто поможет начать разматывать этот клубок проблем, тяжелых переживаний, неразберихи в том, с чего начать и куда бежать. Нужно место, где можно будет побыть собой - уставшей, растерянной, уязвимой, нуждающейся в поддержке и опоре. Все это можно получить в работе с психологом. И потихоньку, опираясь на него, вы сможете начать прожить все, что с вами происходит, разбираться с тем, почему так, что можно изменить и собственно менять свою жизнь
У вас слишком много всего накопилось, чтобы можно было обойтись каким-то советом, книгой или вебинаром. Нужна индивидуальная работа

Инна Витальевна Гречко (Харьков) · Answer 3 · 2021-07-17 12:17:09

Доброго дня. Підтримую колег: у Вас запит на індивідуальну терапію з психологом. Відносини з батьками відображаються на відносинах з хлопцем: потреба в любові, раціоналізація насильства батька, тепер перекладається на хлопця. Ваше безмежно люблю - що це для Вас, що на Вашу думку є любов? Як мають виглядати гармонійні стосунки між люблячими людьми?

цитата:

Завжди заставляв вчитися і за все получала, але по справедливості, хоча й обідно було.

Ось ця фраза мене, наприклад, бентежить. Хлопець також Вас по справедливості лупцює? А якби на роботі Вам дали стусанів за провину по справедливості, люблячи, з найкращих намірів?
Багато факторів,тож однією порадою на форумі важко обійтись. Індивідуальна (можна онлайн) робота - найкращий вихід.
Раджу подумати, як Ви проявляєте любов до себе, чи може вона бути безмежною?

Ответ отредактирован автором 17-07-2021 12:18:55

Постійний стан агресії, пустота