Психологія відносин

Доброго вечора, Ольга. Перед одруженням він казав, що хоче дітей, бо у нього їх немає. Тепер він про це і не згадує. Він пропонував, щоб жити у мене, а на вихідні їхати до його батька і допомагати йому. Я працюю з 8 години по 19.30, потім сиджу з дитиною, треба допомогти з уроками, стомлююсь добряче. Ще я являють опікуном інваліда, який в інтернаті потрібно зо два рази в місяць поїхати до нього в інше місто. І до мами кожного тижня потрібно. І дома потрібно все робити. Фізично дуже важко ще і до його батька їздити, я не можу нормально відпочити. Він каже, що його батькові теж потрібно допомагати, а якщо я цього не буду робити, то і жити він з нами не хоче. Фізично виснажує і так таке життя. Він пропонував приїхати жити до нього. Не хочеться міняти життя в квартирі де є елементарна ванна, щоб помитись і туалет на погано облаштовану, холодну хату, де немає навіть вмивальника, не говорячи про душову кабінку. І туалет надворі. Він хотів робити всі зручності, але тільки на словах. І взагалі я не люблю село, чи маю я право не любити село, чи я зобов'язана любити?

Здрастуйте, Наталія. Домовлялись, що він буде трохи з батьком жити, трохи з нами. Потім він взагалі залишився з батьком.

Здрастуйте, Тетяна. Я погодилась їздити і допомагати. Але він сказав, що сам скасував цю ідею, бо подумав, що я фізично не буду встигати.
Дякую за все вам спробую сьогодні за порадою пані Наталії подзвонити йому і поговорити про спільне майбутнє.