Конфлікт з батьками

Доброго дня! Ви пишите, що після смерті дідуся бабуся залишилась сама жити у будинку і вся родина (батьки, сестра, дядько) наполягають, щоб ви разом з дітьми перейшли жити в її будинок і доглядали її. А ви не хочете. І від того у вас конфлік з батьками. Дивиться, так буває, коли інтереси одного члена родини не співпадають з інтересами інших членів. І тоді питання: як думаєте, чим психологи можуть вам допомогти? Яка допомога вам би підійшла зараз?
З повагою, Олена Мороз

Добрий день!
Це перш за все питання вашої сепарації від батьків, ви вже доросла людина і маєте свою сім’ю, але все що хвилюєтесь за те, як відмовити батькам. Треба спочатку відповісти собі «Як довго це має продовжуватись?». Батьки це такі самі люди, їм має бути достатньо простого «ні», а ви не маєте відчувати провину за це. Чому вони не хочуть переїхати до бабусі, мабуть в них так само є своя домівка і своє життя, тим паче це їх мама. Перед ким ві відчуваєте сором, перед батьками чи бабусею? Ви нікому нічого не повинна, це ваше життя, бабуся така сама людина й сама несе відповідальність за своє життя, є купа інших варіантів догляду, якщо це питання критичне.

Ответ отредактирован автором 04-10-2022 15:34:12

Доброго дня!

Я не хочу покидати свій будинок, але не знаю, як це донести до батьків

Відверто про це сказати батькам. Ви не повинні робити того чого не хочете. Бабуся, то впершу чергу відповідальність батьків.
Що відчуваєте у зв'язку з цією ситуацією? Що відчуваєте до батьків?

Доброго часу доби!

В тому будинку давно не топилося, сирість велика, я не хочу, щоб мої діти дихали нею

Ви маєте рацію - сирість для дітей, це не добре, шкідливо. Може має сенс саме про це сказати батькам?

Это к теме сепарации от родителей. Вы взрослый человек и сами решаете, как вам жить, а не ваши родители. Они могут хотеть, но это не значит, что вы обязаны выполнять их желания.
Да и удобно им самим - спихнуть на вас уход за бабушкой, а самим просто потом ее дом получить.
Поэтому они будут, естественно, настаивать на вашем переезде, убеждать вас в том, что вы должны, давить на чувство вины и долга.
Что мешает вам сказать твердое "нет", если вы не хотите никуда переезжать?
И почему вы считаете, что вы должны за бабушкой смотреть?
У вас есть за кем смотреть - дети

Доброго дня
" Я не хочу покидати свій будинок, але не знаю, як це донести до батьків"- просто прямо і відверто про це сказати, адже ви маєте право на це.

Маєте право роботи те як вважаєте за доцільне.

Інше питання в тому що страх розчарувати батьків, образити їх, почуття провини яке теж думаю вам знайомо - заважають прямо сказати і зробити та що ви хочете.
І це питання вже в контексті психотерапії.

Доброго дня.
Розкажіть, будь ласка, як ваші рідні обґрунтовують своє бажання, як вони пояснюють, чому саме ви повинні перейти жити до бабусі. Тут пробіл – не зрозуміло, як вони прийшли до такої думки.
Якщо ви якимсь чином, наприклад фінансово, залежите від батьків, то, на жаль, ви знаходитесь на позиції дитини, а дитина повинна слухатись батьків і виконувати те, що вони вважають за доцільне. Вихід тут один – вийти з під опіки родичів, стати самостійною і дорослою людиною, щоб мати можливість жити за своїми цінностями і бажаннями. А при залежності ви можете мати свою думку, але у вас не має свободи робити вибір, тому що ви можете втратити ту допомогу, яку вам надають.

Якщо ж ви самостійні і незалежні від батьків, то вам потрібно навчитися витримувати почуття провини, яке виникає, коли ви вибираєте жити зовсім не так, як хочуть ваші батьки та рідні. Це складно, бо провина викликає душевне напруження. Але згодом, ваші сили витримувати зростуть. Ви – доросла людина і маєте право будувати своє життя за власним бажанням. Ви можете проговорювати собі: «Я почуваю себе винною, бо роблю не так, як хочуть мої рідні. Але я вибираю себе, тільки я знаю, як буде краще для мене. Мені важко, але я витримаю. І мої рідні теж впораються. Я люблю своїх батьків, мої бажання нічим не шкодять їм. А от якщо я зроблю так, як вони хочуть, то нашкоджу собі».
Вам також треба бути готовою витримувати гнів, злість, образу зі сторони своїх родичів. Дитина не може витримати невдоволення рідних, бо вона боїться, що її покинуть. Але доросла людина вже здатна вижити самостійно, тому страх втратити любов і добре відношення родичів не повинно бути перешкодою до життя, яке ви вважаєте для себе відповідним.

В мені ніби сперечаються Совість і Розум.

За совестью скрывается чувство вины.
Если проработать вину с психологом в индивидуальном порядке, тогда победит Разум.
И у Вас получится сделать так, как Вы хотите.

В будь-якому випадку, незалежно від заповіту, за бабусею повинні доглядати її діти - тобто або Ваша мати, або дядько. Але не Ви. Це їх борг перед своєю мамою, їх обов'язок. Чому вони цього уникають - ось важливе питання.
А друге важливе: чому роблять відповідальною за бабусю саме Вас? А не мати чи сестру, наприклад.
Припускаю, що Ви дуже совістлива та чуйна людина, на відміну від них. А ще недостатньо відстоюєте свої інтереси. Вони мабуть цим і користаються.