Страшно, за наше майбутнє з хлопцем

Доброго дня, ми з хлопцем у стосунках в 1 рік, з‘їхались недавно.Почати жити разом для нас було дуже важко так як ми переїхали з села в місто, і якшо для моїх батьків мене було легко відпустити, то для батьків хлопця це катастрофа.Їм по 60 років і в них свій бізнес, готель, вони на відріз відмовляються від наймання персоналу і в усьому має допомагати їм Андрій (мій хлопець) він у них єдиний персонал.Андрій любить працювати але його нервує шо ним розпоряджаються як річчю.
Коли ми разом в місці (вдається вирватись пожити пару днів там) то його тато або мама з заплаканим голосом надзвонюють до нього, маніпулюють ним всіма можливими способами:
-«Ми старенькі,ти хочеш шоб ми тут взагалі загнули б від роботи»
-«Залишаєш стареньких батьків, ми це все для тебе робили,нам цей бізнес не потрібен»
І акцен шо це все для нього, і вони старенькі.
Недавно тато Андрія оголосив шо іде на війну, тоді ми були в Місті, 1 грудня він їде, і ми мали приїхати в село допомагати його мами кілька тижнів, 30 листопада ми приїхали, питаємо си готовий він в дорогу, вже з сльозами на очах, і тут він каже
-«Та я нікуда не їду ви шо, але Максим має бути дома, ми старі нам треба допомагати»
Він обвів усіх навкруг пальця.
Моє питання полягає в тому,чи правильно є те що ми переїхали?Я не хотіла ніколи жити в селі, але як поступити з такими маніпулятивними батьками?Як їх заспокоїти і шоб вони відпустили Андрія, чи все залежить тільки від нього?