Question

21-01-2023

Доброго вечора! Хочу зрозуміти в якому напрямку вибирати психолога/психотерапевта для роботи і чи він потрібен мені чи дитині.
Що маємо: дитина 7 років (з 2 років виховується мною - батька нестало). З дитинства мала ще той характер: сидіння,тихі прогулянки як у інших мам з колясками - не про нас. Всю прогулянку страшенно плакала,знайшла вихід - слінг,стало краще. Але вдома постійно на руках і з ніким не залишалась,крім мене навіть на пів години. Зараз згадую той час,як страшний сон. Далі пішла в садок,легше не стало - постійні істерики перед садком,перед сном там. Вже в 4 роки знайшла чудовий приватний садок і плачі закінчились. Умовно,звісно,бо вони тривали у магазинах. Також часто хворіла і мене навіть 2 рази звільняли з роботи,бо не мала з ким її залишити. Тому цей час згадую не легше: тобі треба працювати,щоб утримати вас обох,а в неї температура і ніхто з нянь приїхати не може. Далі вивчила закон і свої права.
Школа: вчителька скаржиться час від час на поведінку (хочу це робити так і не інакше). Гуртки: то нас виганяють через поведінку,то самі не ходимо,бо їй набридло і ходить аби ходити.
Зараз: менше істерик,трохи треба впрошувати домашку робити але робимо, можемо спокійно зайти в магазин і цей час найкращий з усіх наших років прожитих разом.
Але: в мене враження,що цих попередніх 6 років настільки мене втомили і те,що чим не пробує займатись - просто гроші на вітер,що зловила себе на астрагуванні. В мене немає бажання,подекуди сили подовгу гуляти,проводити багато часу разом і це вилізло боком. Вчора випадково почула від неї нецензурне слово. І тут зрозуміла,що мама з мене така собі. Я не можу сказати,що не люблю її - в неї хороша школа,має репетиторів,я все ж стараюсь час від час шукати їй нові гуртки,купляю не геть все,що вона хоче але і не обділяю,маємо традицію по суботах влаштовувати дівчачі дні з какао тільки удвох. Наче все добре але по відчуттях якийсь такий бар'єр,ніби я мама на віддаленій роботі. Вона повторює,що мама її любить,тобто наче немає відчуття,що покинута але в ідеальному світі ми мали б більше займатись разом,гуляти,мати якісь спільні ігри чи зацікавленості,а їх немає (з моєї сторони). Проте мені не байдуже,коли вона їде до бабусі - я починаю сумувати,мені її бракує. Але з іншої сторони іноді сприймаю її,як тягар і хочу побути сама,зайнятись більше собою/лише собою. І тут запитання: кому з нас з нашою поведнікою потрібен психолог?

Вопрос от: Оля; Возраст: 32

понравился вопрос?

Подберите детского психолога онлайн или в городах Украины.

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Ирина Островерх
(Харків)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Похожие онлайн консультации

16-01-2023 Как не сойти с ума и не получить инсульт или инфаркт?

15-01-2023 Ребёнок 5 лет не даёт себя расчёсывать и ходит в капишоне

13-01-2023 Родители обижены из-за переезда

11-01-2023 Дитина всиновлена,з нами 3.5 роки.Переїзди із за війни.Тепер певні проблеми

10-01-2023 Отношения с мамой!

07-01-2023 Проблемы моей сестры

06-01-2023 Проблемы с сыном 20 лет

06-01-2023 Проблемы с родителями

02-01-2023 Бісить дитина

02-01-2023 Хочу сепарации от мамы

Виталия Юрьевна Мельник (Харків) · Answer 1 · 2023-01-21 18:17:12

Добрий день. Я би пропонувала б вам почати з себе.
По-перше ви втомлені, вам потрібна підтримка.
По-друге, маю припущення, що ви невідгорювали втрату батька дитину. Мені здається, це має місце.
По-третє, ви знаходитися у злитті з вашою дитиною. В сім років дитині ви до сих пір говорите

цитата:

Гуртки: то нас виганяють через поведінку,то самі не ходимо

. Це не добре ні для вас, ні для дитини.

Як вам таке бачення?

Олена Миколаївна Рижа (Запоріжжя) · Answer 2 · 2023-01-21 19:10:46

Добрий вечір. Всі ці емоції і відчуття які Ви описуєте цілком зрозумілі.
Тут, дійсно, запит на довготривалу терапію. Ваші кордони розмиті. Сепарації з дитиною, як такої, немає.
Тож, варто почати з Вас. Завжди навожу, в таких випадках, приклад про літак...
Знаєте, чому в літаку, у випадку розгерметизації, коли випадають маски, стюардеси вчать, що ви повинні маску спочатку одягнути собі, а потім дитині.
Так, як якщо ви одягнете спочатку дитині, не виключено, що вам вже ніхто її не одягне і ви залишитесь в результаті без повітря, втратите свідомість і в результаті можете померти.
⠀
Так от, завжди в першу чергу потрібно думати про себе і своє здоров’я та життя, бо коли з вами щось станеться, то ваша дитина нікому не буде потрібна…

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) · Answer 3 · 2023-01-22 07:19:05

цитата:

І тут запитання: кому з нас з нашою поведнікою потрібен психолог?

Психолог нужен тогда, когда у человека есть проблемы.
Что Вас не устраивает в дочери?
Если

цитата:

цей час найкращий з усіх наших років прожитих разом

то одно лишь

цитата:

нецензурне слово

это еще не повод, чтобы вести ребенка к психологу.

С другой стороны, с чем собираетесь работать с психологом Вы?
Если с тем, что

цитата:

мене втомили

тогда может дешевле будет просто отдохнуть?

Вам надо подумать над тем, с каким запросом Вы будете работать с психологом.
Потому что Ваш вопрос

цитата:

І тут запитання: кому з нас з нашою поведнікою потрібен психолог?

звучит как то, что Вы просто должны это сделать.

Можно, конечно, использовать специалиста и не для решения проблем, а просто для того, чтобы выговориться.
Но для такой роли вполне подойдет подруга или услуга "Друг на час".

я і дитина