Question

21-01-2023

Доброго вечора! Хочу зрозуміти в якому напрямку вибирати психолога/психотерапевта для роботи і чи він потрібен мені чи дитині.
Що маємо: дитина 7 років (з 2 років виховується мною - батька нестало). З дитинства мала ще той характер: сидіння,тихі прогулянки як у інших мам з колясками - не про нас. Всю прогулянку страшенно плакала,знайшла вихід - слінг,стало краще. Але вдома постійно на руках і з ніким не залишалась,крім мене навіть на пів години. Зараз згадую той час,як страшний сон. Далі пішла в садок,легше не стало - постійні істерики перед садком,перед сном там. Вже в 4 роки знайшла чудовий приватний садок і плачі закінчились. Умовно,звісно,бо вони тривали у магазинах. Також часто хворіла і мене навіть 2 рази звільняли з роботи,бо не мала з ким її залишити. Тому цей час згадую не легше: тобі треба працювати,щоб утримати вас обох,а в неї температура і ніхто з нянь приїхати не може. Далі вивчила закон і свої права.
Школа: вчителька скаржиться час від час на поведінку (хочу це робити так і не інакше). Гуртки: то нас виганяють через поведінку,то самі не ходимо,бо їй набридло і ходить аби ходити.
Зараз: менше істерик,трохи треба впрошувати домашку робити але робимо, можемо спокійно зайти в магазин і цей час найкращий з усіх наших років прожитих разом.
Але: в мене враження,що цих попередніх 6 років настільки мене втомили і те,що чим не пробує займатись - просто гроші на вітер,що зловила себе на астрагуванні. В мене немає бажання,подекуди сили подовгу гуляти,проводити багато часу разом і це вилізло боком. Вчора випадково почула від неї нецензурне слово. І тут зрозуміла,що мама з мене така собі. Я не можу сказати,що не люблю її - в неї хороша школа,має репетиторів,я все ж стараюсь час від час шукати їй нові гуртки,купляю не геть все,що вона хоче але і не обділяю,маємо традицію по суботах влаштовувати дівчачі дні з какао тільки удвох. Наче все добре але по відчуттях якийсь такий бар'єр,ніби я мама на віддаленій роботі. Вона повторює,що мама її любить,тобто наче немає відчуття,що покинута але в ідеальному світі ми мали б більше займатись разом,гуляти,мати якісь спільні ігри чи зацікавленості,а їх немає (з моєї сторони). Проте мені не байдуже,коли вона їде до бабусі - я починаю сумувати,мені її бракує. Але з іншої сторони іноді сприймаю її,як тягар і хочу побути сама,зайнятись більше собою/лише собою. І тут запитання: кому з нас з нашою поведнікою потрібен психолог?

Питання від: Оля; Вік: 32

подобається запитання?

Підберіть дитячого психолога онлайн або в містах України.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу відносин батьків та дітей

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Нiна Уенем
(Онлайн)

Схожі онлайн консультації

16-01-2023 Как не сойти с ума и не получить инсульт или инфаркт?

15-01-2023 Ребёнок 5 лет не даёт себя расчёсывать и ходит в капишоне

13-01-2023 Родители обижены из-за переезда

11-01-2023 Дитина всиновлена,з нами 3.5 роки.Переїзди із за війни.Тепер певні проблеми

10-01-2023 Отношения с мамой!

07-01-2023 Проблемы моей сестры

06-01-2023 Проблемы с сыном 20 лет

06-01-2023 Проблемы с родителями

02-01-2023 Бісить дитина

02-01-2023 Хочу сепарации от мамы

Виталия Юрьевна Мельник (Харків) · Answer 1 · 2023-01-21 18:17:12

Добрий день. Я би пропонувала б вам почати з себе.
По-перше ви втомлені, вам потрібна підтримка.
По-друге, маю припущення, що ви невідгорювали втрату батька дитину. Мені здається, це має місце.
По-третє, ви знаходитися у злитті з вашою дитиною. В сім років дитині ви до сих пір говорите

цитата:

Гуртки: то нас виганяють через поведінку,то самі не ходимо

. Це не добре ні для вас, ні для дитини.

Як вам таке бачення?

Олена Миколаївна Рижа (Запоріжжя) · Answer 2 · 2023-01-21 19:10:46

Добрий вечір. Всі ці емоції і відчуття які Ви описуєте цілком зрозумілі.
Тут, дійсно, запит на довготривалу терапію. Ваші кордони розмиті. Сепарації з дитиною, як такої, немає.
Тож, варто почати з Вас. Завжди навожу, в таких випадках, приклад про літак...
Знаєте, чому в літаку, у випадку розгерметизації, коли випадають маски, стюардеси вчать, що ви повинні маску спочатку одягнути собі, а потім дитині.
Так, як якщо ви одягнете спочатку дитині, не виключено, що вам вже ніхто її не одягне і ви залишитесь в результаті без повітря, втратите свідомість і в результаті можете померти.
⠀
Так от, завжди в першу чергу потрібно думати про себе і своє здоров’я та життя, бо коли з вами щось станеться, то ваша дитина нікому не буде потрібна…

Светлана Владимировна Киселевская (Дніпро) · Answer 3 · 2023-01-22 07:19:05

цитата:

І тут запитання: кому з нас з нашою поведнікою потрібен психолог?

Психолог нужен тогда, когда у человека есть проблемы.
Что Вас не устраивает в дочери?
Если

цитата:

цей час найкращий з усіх наших років прожитих разом

то одно лишь

цитата:

нецензурне слово

это еще не повод, чтобы вести ребенка к психологу.

С другой стороны, с чем собираетесь работать с психологом Вы?
Если с тем, что

цитата:

мене втомили

тогда может дешевле будет просто отдохнуть?

Вам надо подумать над тем, с каким запросом Вы будете работать с психологом.
Потому что Ваш вопрос

цитата:

І тут запитання: кому з нас з нашою поведнікою потрібен психолог?

звучит как то, что Вы просто должны это сделать.

Можно, конечно, использовать специалиста и не для решения проблем, а просто для того, чтобы выговориться.
Но для такой роли вполне подойдет подруга или услуга "Друг на час".

я і дитина