Почуття

Liana, можливо саме так, дещо викривлено , у Вас виходять назовні хвилювання про себе.
Наприклад, коли людина жаліє когось, то це прояв жалю до себе, який з тих чи інших причин в людини "під забороною ".

Часто досвід стосунків з батьками може залишити такий слід.
Наприклад, якщо дитину сильно привчали піклуватись про молодшого брата/сестру , а на власні почуття дитини не зважали.
Дитина прагне отримати любов батьків , бо це життєво необхідно для неї. Заради отримання уваги батьків дитина "навчить" себе будь чому. Наприклад, що "я буду "гарною" і не буду "думати про себе, бо це егоїзм", тоді батьки будуть мене любити.
З роками людина настільки вживається в цю роль, що вже ніби й не відчуває нічого про себе.
Це одна з версій, звичайно ж, припущення.
Кожна історія індивідуальна.

Але суть в тому, що свої відчуття приглушуються.
І можливо "відчувати когось "- це єдина можливість насправді Відчувати.
Доречі, коли ми "відчуваємо" інших, то це тільки ілюзія, в основі якої наш досвід " а що я б відчував на його місці ".
Ніхто не може "вгадати" про іншого ніяким іншим способом, ніж "пропустити через себе ".

Дуже важливо, що Ви помітили цю особливість за собою. Тепер можете спробувати прислухатись в першу чергу до себе.
Коли дві людини взаємодіють, то важливо, щоб кожен ніс відповідальність за свою частину взаємодії (бажання, почуття тощо).
А якщо кожен намагатиметься "грати шахами іншого", то це не взаємодія, а ілюзія, видимість взаємодії.

Дуже часто так буває, що звернути увагу на себе (свої почуття та потреби) набагато складніше ніж на помічати почуття та потреби інших людей. При цьому не треба думати про це як "нормально" чи не "нормально". Спробуйте помічати, які саме почуття та стани інших людей Вас хвилюють? Також буде корисним подумати, яку потребу ви задовольняєте, коли ставите свої почуття та потреби на друге місце.

"Це нормально?" - побоюєтесь бути ненормальною?
А чи нормально, якщо Вам буде байдуже до того, що можуть відчувати інші?
Але разом з тим варто прислухатись і до власних почуттів

Добрий день.

Чому мене хвилюють почуття інших,за які я переймаюся більше ніж за свої власні

Напевне вас так навчили.

Добрый день!

Це нормально?

Это вредит психическому здоровью.
Потому что на первом месте у человека должен быть он сам, затем - его партнер, потом - его дети, после этого - родители. И в конце - родственники, знакомые, коллеги и другие люди.

Шо на так?

У вас есть ограничивающее убеждение: "Что скажут люди?", которое приводит вас к зависимости от мнения других людей и вызывает ваши страхи -

Мене тривожить чужі переживання, боюсь

Питала у знайомих у них такого немає.

Следовательно, вам необходимо прорабатывать эту проблему в индивидуальной психотерапии.

Доброго ранку!

Мене тривожить чужі переживання,боюсь понизити комусь самооцінку

Цікава модель виходить, чужу самооцінку боїтесь понизити (хоча дивно, яким чином це може відбутись насправді?), а своя самооцінка байдуже. Та чи, дійсно, власна самооцінка неважлива для вас? Особливо цікаво почути вашу відповідь, зважаючи

Це нормально?Питала у знайомих у них такого немає.Шо на так?

Є припущення, що для вас нормально жертвувати своїми емоціями та бажаннями заради благополуччя інших. Прокоментуєте?

Зазвичай у здорових взаєминах люди зважають на почуття іншого і їхнє хвилювання з цього приводу не б'є через край.