Проблема порозуміння з людьми

Доброго, Тарас!
Співчуваю Вам за втрату близької людини. Чи вже прожили Ви свою втрату?
Проблем, що Ви описали, досить багато і розбирати їх бажано з психологом особисто на терапії. Як Ви вибираєте цих людей? Як будуєте з ними відносини? Чи враховуєте їхні особливості характеру при цьому? І взагалі чи бачите взагалі ці особливості?

У мене виникла така проблема: я став за собою помічати, що після смерті мого найкращого друга, я почав гірше знаходити спільну мову з людьми, це більше проявляється через конфлікти.

Тарас, а яким Ви самі бачите цей зв'язок між смертю друга та цими змінами в собі?
До цього трагічного дня все було інакше?

Доброго вечора, Тарас

Співчуваю вам з приводу втрати друга.
Погоджуюся з колегою, що справді тут важливо розібратися який саме існує звʼязок між втратою друга та погіршеннями у спілкуванні. Як саме, на вашу думку, вплинула дана трагічна подія?
А може, раніше ви могли з другом поділитися своїм болем, негативними почуттями від спілкування, наприклад, з родиною. Друг вас підтримував, тому такі конфлікти ви переносили легше?

Можливо раніше ви більше часу проводили саме з другом, з яким у спілкуванні ви один одному чудово підходили. А зараз ви більше спілкуєтеся з іншими людьми, тому труднощі у спілкуванні, які в раніше були, стають більш очевидними?

Добрый день, Тарас!
Проживание потери

після смерті мого найкращого друга

действительно могло повлиять на

порозуміння з людьми

Вы хотите решить эту проблему -

я переконуюся, що геть перестав розуміти людей, мені важко порозумітися з новими людьми, я себе відчуваю якимось лишнім.

Или какой у вас вопрос к психологам?

Доброго ранку, Тарасе!
Прийміть мої співчуття у зв'язку з втратою друга.

Прикладів є достатньо, й після кожного такого випадку я переконуюся, що геть перестав розуміти людей, мені важко порозумітися з новими людьми, я себе відчуваю якимось лишнім.

Вважаю, що це ключовий момент, на який варто звернути увагу в першу чергу. І відштовхнутись від нього. Про що він свідчить? Здається, про несвідоме намагання віддалитись від людей. Але для чого? З якою метою? Що отримати врешті-решт?
Причина, що ініціювала цей процес - втрата друга і біль від неї. А от феномени, що виникають, набагато складніше. Там може бути якесь підсвідоме несприйняття смерті, докори живим, мовляв, вони не такі цінні для вас як друг, що пішов. І так далі. Варто дуже обережно і уважно досліджувати усі рухи вашої душі, аби не нашкодити.

Доброго дня!
Вы еще тоскуете по другу... мало прошло времени... не можете отпустить эту тяжелую ситуацию.
Вам хочется понимания от близких людей. А вы его в полной мере не получаете... отсюда и раздражение на окружающих вас людей.
Ощущение - что вы теперь подсознательно всех сравниваете с другом, которого уже нет... ищите как бы в каждом из друзей именно - его... и не находите... потому что тоскуете.
Нужно прорабатывать ваши эмоции, чувства потери друга.
Вы не лишний! Просто другим сложно сейчас понять ваше состояние. Вы как на разных волнах находитесь.
У вас своя жизнь и обстоятельства, а у них своя жизнь и обстоятельства. Потому и недопонимание.
Возможно они и не проходили еще утрату смерть близких людей... потому и не понимают вас в полной мере.
Вы как подавляете себя - изнутри себя сейчас... слишком много негативных тяжелых мыслей... злость, печаль, раздражение. Это все естественные реакции в вашей ситуации.
Отдых вам нужен, попробуйте куда то съездить на природу отдохнуть. Сменить обстановку. Или займитесь спортом, это поможет скинуть эмоциональное напряжение в каком вы находитесь. Нужна активная деятельность, но которая будет вам приносить расслабление.
Вам сейчас тяжело без друга... много думаете о жизни, пытаетесь понять как вообще все это произошло и почему? Он для вас был как источник радости и понимания! А сейчас этой радости нет... и у вас полный дисбаланс... что делать дальше? Вы как одна команда с ним были.
Нужно осознать, что мир живет дальше и вы тоже должны двигаться дальше!
Вспомните про ваши цели и мечты!
Вспомните, что вас вдохновляло ранее и идите к этому - к воплощению своих целей!
Удачи!

Думаю, що можу викликати у Вас негативні почуття своєю відповіддю, але скажу все одно як є. Бо люблю прямоту.

Сподіваюся, що відповів на всі Ваші питання

Ці питання були для ВАС, не для мене. Мені вони були не потрібні, я про себе знаю, ЯК я будую відносини й для ЧОГО. І я задавав їх, щоб Ви зрозуміли ЯК і для ЧОГО це робите Ви.

У мене немає якихось спеціальних критеріїв відбору людей, все відбувається якось само, розпочинаємо спілкування й воно йде своїм ходом, але воно всеодно закінчується не весело.

І це не є добре, від слова зовсім. Ви ставитесь дещо безвідповідально до вибору людей - і потім наражаєтеся на конфлікти. Що є закономірним. Людей треба вибирати ретельно, а не "як складеться само".
Тому й подумайте над критеріями для вибору. До речі можете розпочати з аналізу стосунків з другом, який пішов. Бо в тих стосунках точно критерії були, хоч може й неусвідомлені. Тож бажано їх усвідомити.

Мені необхідний дещо більший час для врахування особливостей людини, щоб можна було підналаштуватися під неї, але це не завжди спрацьовує, як я вже описував, то навіть з близькими людьми втрачаю порозуміння, от як з моїм давнім шкільним другом, я його знаю давно, але чомусь в цей період у нас виникають часті непорозуміння.

Бо НЕ ВРАХОВУЄТЕ. А це треба робити з самого початку. І ще вимірюєте ідеальним образом свого друга - можливо очікуєте чогось схожого від них. А чи спроможні вони бути такими? Цього не враховуєте.

Я не можу сказати чи вже пережив втрату, пройшло більше року часу, можу лишень сказати те, що з часом мені стає легше.

Ні, однозначно НЕ пережили. Застрягли в горюванні та зневірі. І навіть, я впевнений, досі звинувачуєте Всесвіт у НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ, бо друг від Вас пішов - і це неправильно. Хоча ніщо й ніколи не буває просто так. І справедливість існує, правда не така як ми, люди, її уявляємо. Не така примітивна, все складніше влаштовано. ЯК - пояснювати ТУТ не буду, тому й не питайте.

Так, ця подія змінила моє життя на "до" та "після". В ті часи я почував себе комфортніше, впевненіше, люди мені довіряли. Після смерті друга, був довгий процес горювання, я впав у досить тяжку депресію, був досить апатичним, цей період тривав приблизно 3 місяці, це сталося після двох місяців втрати. Й мені було достатньо цих 3х місяців, щоб перестати розуміти людей.

Ви замкнулися в собі, відгородилися від людей - тому й перестали їх розуміти. Вони перестали бути для Вас цікавими. А глибина переживань та складнощі в спілкуванні, з ними пов'язані, говорять про те, що Вам було потрібно й тоді, і зараз теж звернутися до психолога особисто, не на сайті, через переписку, а в живу, на психотерапію - щоб пройти цей складний період у супроводі спеціаліста. Тоді й результат горювання сьогодні був би іншим.

причина в несвідомому порівнянні нових людей з моїм покійним другом, й звісно, що я надто захопився його образом.

Так. Через те, що поки що повністю НЕ пройшли етап відпускання людини, Ви ідеалізували свого друга (яким би гарним він не був насправді), звели його на п'єдестал, з реальної людини зі своїми недоліками, які є в кожного, зробили людину-пам'ятник. І це не змінити простою констатацією цього факту або прийманням ІНШОЇ програми дій:

Тому варто приймати людей такими, якими вони є, й не порівнювати їх з моїм покійним другом.

Ні, так це НЕ працює. ТІЛЬКИ через покрокове переживання втрати і переосмислення не тільки всього гарного в стосунках із ним, але й не дуже гарного і навіть поганого (впевнений, і таке було).

Ну а також розвивати власні комунікативні навички.

Це надто загально, а значить ні про що. Відповідь - у меті спілкування, критеріях вибору, врахуванні особливостей характеру тощо. Про це я писав вище.

Дослідження рухів моєї душі, а це як?

Це про саморефлексію. Помічати, фіксувати та піддавати аналізу свої думки, емоції. вчинки, бажання і прагнення, вибір, що робите щодня, рішення, які приймаєте - під впливом чого? Через що? Для чого? Який в тому сенс?
Усвідомлювати зв'язок між тим, чого бажаєте, і тим, що виходить. Зрештою зрозуміти власний сценарій, який тією чи іншою мірою реалізується.
Допомагають ведення щоденника, змістовні розмови, література, кіно, мистецтво, співпраця з психологом, відвідування психологічної групи тощо. І питання собі. Іншим. Відповіді - щирі і правдиві.