Старша дитина категорично проти моєї вагітності

Question

Доброго ранку!
В нас така проблема
Я вагітна 2 дитиною, старший син категорично проти, йому дуже важко це прийняти, плаче, каже, що не треба було. Що хоче, щоб все було як раніше, тільки він і мама й тато. Говорить що до дитини навіть не підійде і не говоритиме до ней. Бо вона йому не потрібна в його житті. Це все говориться з величезним сумом і сльозами на очах. В мене серце розривається, я не можу заспокоїтися, ходжу в постійній тривозі через це. Хочу, щоб він сприймав це нормально, щоб не відносився до цього так болюче, щоб розумів, що і надалі залишається нашою коханою дитиною, що наше ставлення до нього ніяким чином не зміниться. Я намагаюся щодня йому це донести, обіймаю, цілую, але він не чує мене, стоїть на своєму.
Допоможіть будь ласка. І мені, і сину.Бо дуже, дуже морально важко переживати це

Ирина Миколенко · Answer

Доброе Утро!
Нужно чтоб не только вы говорили Это сыну, что он самый любимый и т д. 
А нужно чтоб вы вместе с мужем отцом вместе это ему сказали. 
Но серьезным тоном по взрослому все объяснили. Как со взрослым с ним поговорите.
Что теперь наша семья будет состоять из 4 человек, что к нам приходит братик или сестричка. 
И это данность факт, которую сыну придется принять и слезы не помогут. 
Нужно набраться сил и сыну это сказать, спокойным тоном, без криков или слез. 
Чтоб он чувствовал от вас решимость и уверенность, что это уже данность. И что слезами он тут уже нечего не изменит. 
Но при этом говорить это деликатно, с уважением к сыну и чуткостью к нему. Чтоб он не чувствовал, что теперь он лишний. И сказать это надо - именно вместе с мужем. 
Чтоб он понимал, что это общее решение семьи, а не просто ваше.
Сын не хочет второго малыша - потому что думает, что все теперь... все ваше внимание, и все блага вашей семьи, ваша ласка, ваша любовь, и все игрушки - все будет доставаться теперь второму ребенку. Отсюда такой крик души...
Сыну нужно объяснить, что вашего внимания хватит на всех, и тепла хватит на всех, и игрушек хватит на всех. Даже больше станет всего, и тепла и внимания и любви! 
Скажите ему, что он всеравно, самый любимый всегда был и будет! Пусть он это знает. 
Только сказать надо это по настоящему искренне! Дети все чувствуют... именно искренне надо сказать! 
Что в независимости сколько у него еще будет братиков или сестричек, он самый любимый и это тоже факт! Он именно такой реакции и подтверждения ждет от вас. У него сильная ревность... отсюда такая реакция. 
А сильная  ревность глушиться - только сильным проявлением любви! 
Нужно его сильно обнять и сказать - "я тебя всегда любила и всегда буду любить в независимости кто вокруг нас находиться! " 
Удачи!)

Павел Леонидович Басанский · Answer

Доброго ранку, Катя!
Ви вже задавали це питання тут нещодавно. І якщо задаєте його другий раз, то, вірогідно, Ваше занепокоєння ситуацією надто велике для переписки. Раджу обрати собі спеціаліста та пропрацювати це на особистій психотерапії. Бо очевидно, що проблема тут не вирішиться. Чомусь, Катя, так сталося, що Ви стали емоційно залежні від сина і боїтеся його образити та обділити любов'ю. Може це Ваша особиста історія і Вас також обділяли увагою та турботою батьки? І тому Ви боїтеся повторити це з власною дитиною? Але, в будь-якому випадку потрібно працювати зі спеціалістом особисто. Очно або онлайн.

Соломия Лехицкая · Answer

Доброго дня, Катя

Погоджуюся з рекомендацією колеги вище, що вам варто звернутися хоча б на декілька зустрічей з психологом. 
Справа не в тому, чи скажете ви це синові сама чи разом з чоловіком і наскільки впевнено. Справа в тому, щоб зрозуміти що болить і лякає вашу дитину. Психолог допоможе вам обрати хорошу стратегію поведінки як мами, справитися зі своїми почуттями. 
Ви вагітна, тому погані емоції і напруга не є корисними для вас. Постарайтесь не затягувати і подбати про себе.

Светлана Киселевская · Answer

[quote]Допоможіть будь ласка. І мені, і сину.[/quote]
Ваша проблема не может быть решена с помощью общих рекомендаций на форуме.
Потому что вам нужна индивидуальная консультация. 
А вашему сыну - индивидуальная психотерапия, так как ему необходимо убирать те страхи, которые скрываются за его ревностью к вашему будущему ребенку.

Наталия Павловна Венглинская · Answer

Катя, доброго часу доби!
Співчуває, вагітність - це вже навантаження, а ще й така нездорова ситуація із першою дитиною..
Скільки років сину?
 [quote]каже, що не треба було. Що хоче, щоб все було як раніше, тільки він і мама й тато. Говорить що до дитини навіть не підійде і не говоритиме до ней. Бо вона йому не потрібна в його житті.[/quote]
Як він це пояснює?

 [quote]наше ставлення до нього ніяким чином не зміниться.[/quote]
Це - не правда, ще й як зміниться і це природньо. Тому краще не обманювати сина, бо тоді його ставлення до молодшої дитини ще погіршиться.

Оксана Селезнева · Answer

Доброго дня,  Катя.
"Хочу, щоб він сприймав це нормально, щоб не відносився до цього так болюче..." . Це про Вас, Ваші бажання. А що хоче Ваш син? Що йому зараз потрібно?
" В мене серце розривається, я не можу заспокоїтися, ходжу в постійній тривозі через це". Ваша дитина це бачить, відчуває Ваш розпач, тревогу, розгубленість, провину. Як Ви вважаєте,  така ваша поведінка допомогає йому впоратись та прийняти цю ситуацію.  То, що Ви зараз трансюєте своїй дитині дає їй впевнененність, що зміни, які відбудуться,  це-не страшно?
Мені знайомі Ваші відчуття .Коли я очікувала на другу дитину , була розгублена, бо не знала, як це, любити ще одну дитину . Довгий час вся моя любов належала одному синочку і я боялась, що з появою другої дитини, він буде себе відчувати покинутим. Мене заспокоїла моя бабуся,  яка спитала просту річ : " Яку руку ти любиш більше?" Після цього, я заспокоїлась і мій син також, бо перестав відчувати мій страх.
Я б теж радила взяти декілька індивідуальних консультацій, щоб розібратися із своїми почуттями та скорегувати свій спосіб спілкування з сином.

Юлия Трясун · Answer

Доброго дня, ви не написали скільки років старшому сину. 
Так найкраще звернутися до сімейного психолога. 
Має значення чи змінилися розмови ваші з сином з часу вагітності. Чи часто ви говорите саме про майбутню дитину і те, щоб старший син полюбив її? Можливо дуже багато енергії саме в цій темі і старший син відчуває це. Часто батьки починають дуже багато говорити старшій дитині як буде чудово як буде малюк і що він має доглядати і любити маля.
Розібратися допоможе психолог. А поки рекомендую говорити з сином саме про сина і те, що любите його і завжди будете любити.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Це не пов'язано з моїм дитинством. Скоріше я можу пов'язати це з тим, що я намагаюся додати йому ту любов яку на мою думку, не додає батько йому. І звичайно ж боюсь образити. Тато вважає, що його потрібно виховувати без всіляких ніжностей. І банально, ніяким чином не показує йому свою любов. А лише критикує і сварить. Звісно, що я заступаюся за сина. І неодноразово говорила на цю тему з ним. Але це даремно, бо він вважає це нормою, він не знає інших варіантів спілкування з сином, бо його тато так само з ним себе поводив. І не розуміє чого я від нього хочу.[/quote]
Цілком може бути і так. Але в такому випадку точно розмовами та вмовляннями дитині НЕ допомогти, від слова взагалі. Бо існує сильний перекос в проявах любові до сина між Вами та чоловіком. І доки цей перекос АБО не буде виправлений з боку чоловіка, що є малоймовірним, АБО Ви просто перестанете робити ЗАЙВЕ - бо НІЯК НЕ зможете компенсувати нестачу любові від батька, бо хлопчику потрібна любов САМЕ від БАТЬКА, а не ПОДВІЙНА любов - від Вас.
Але ж, я впевнений, Вами керує почуття ПРОВИНИ перед сином, що в нього САМЕ ТАКИЙ холодний та жорсткий батько, якого вибирали собі в чоловіки саме Ви...
Тож треба з цим почуттям провини працювати - щоб його нейтралізувати. Але це суто на психотерапії.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Просто я не розумію зараз, чи насправді він так сильно переживає. Так, він переживає з цього приводу, але робить все навпаки як каже. Наприклад, коли ми йому повідомили цю новину, він почав плакати, сказав що в нього більше не буде настрою і посміхатися він ніколи не буде. Але після нашої розмови, спокійно пішов гратися з друзями, сміявся та веселився. Прийшов додому веселий, на другий день теж сьогодні в гарному настрої.[/quote]
Дивіться, у Вашому минулому запитанні - 
https://upsihologa.com.ua/ask/ask.php?id=58219#346048
я припустив, що у дитини має місце зайва драматизація та трагізація. А також можлива вроджена емоційна надчутливість. І те, й інше, можливо передалось у спадок йому саме від Вас, тому що очевидно Ви теж гарно 
вмієте драматизувати події. Ще він мав можливість цьому і навчиться, спостерігаючи Ваші надлишкові емоційні реакції. 
Тому, чому дивуватися?! Адже все закономірно.

Наталия Павловна Венглинская · Answer

[quote]бо коли вона з'явиться, то ми будемо любити тільки її, і всі будуть радіти тільки їй [/quote]
на підставі чого він так думає?
де він таке спостерігав?

 [quote]він звикне до цієї думки[/quote]
Не звикне. Треа розібратися на підставі чого 11-літній хлопик так драматизує.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Будь ласка.
Це в залежності від Вашої поведінки і емоційної реакції. Коли мама сама спокійна та не драматизує, дитина теж спокійніше реагує. Тому, повторюся, Вам ДУЖЕ бажано попрацювати з психологом індивідуально - щоб скинути з себе почуття провини за батька дитини та навчитися контролювати власну емоційність. Самі точно з таким не впораєтеся. І само по собі воно не пройде.  
Хоча, в будь-якому випадку, ревнощів все одно НЕ уникнути - бо вони закономірні, як дітей не любити - вони будуть ревнувати один до одного все одно. Але у Ваших силах ЗМЕНШИТИ ці ревнощі до мінімуму.

Наталия Павловна Венглинская · Answer

[quote]що всі його друзі так говорять і він бачив такі відео в тік-тоці [/quote]
ось з цим і треа розбиратися.
Страшій дитині треа знати, що відносини у сімї зміняться з появою маленької дитини і що для нього часу буде вже меньше. Це нормально. І це важливо донести сину. Наприклад,твій тато отримує від мене меньше уваги, коли ти народився, або я отримую від тата меньше уваги після твого народження, бо кожен з нас став приділяти увагу для тебе. і це нормально. Або, коли хтось в сімї захворів - йому надають більше уваги не зважаючи не те страший він чи молодший, чоловік чи жінка... І все це не про "меньше любити", або "ти не такий цінний". Це про те, хто зараз потребує більше уваги.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Старша дитина категорично проти моєї вагітності

Ответы психологов