Як відволіктися від сумнівів?

↩ Реакція на відповідь № 353775 для Марія Радченко

Так, але що робити, коли ці сумніви заполонили голову?

↩ Реакція на відповідь № 353779 для Віталія Юріївна

Це взагалі довга історія(якщо говорити про моє знайомство з Богом). Перший раз почула про Бога на уроках християнської етики в школі, до цього зі мною на такі теми ніхто не говорив. Раніше я боялась Бога, бо на цих уроках розповідали багато неприємних історій, а ще показали фільм "Пристрасті Христові" нам в першому/другому класі. А коли почула про космос взагалі стала атеїсткою. Але одного разу, коли мені було 11 років до мене на вулиці підійшов один чоловік(не знаю для чого і яке конкретно в нього віросповідання крім того, що він християнин) і став говорити зі мною на цю тему. Мені було страшно(бо я впринципі боялась цієї теми) але я всеодно з ним говорила, бо було цікаво. Після того стали з'являтися нав'язливі думки про смерть. "Молюся за..." ось так звучала думка. Не знаю, як пояснити, але стала помічати, що ці думки збуваються. Я намагалась собі навіювати, що Бога немає, що мої думки не мають ніякого стосунку до того, що відбувається. Можливо, через це потім страх зник і мені совість не докоряла. Це відбувалось протягом кількох років. Періодично ці думки зникали, потім повертались знов. Але коли я вже закінчувала школу з'явився страх, що я потраплю до пекла. Я помолилась Богу, щоб всі мої страждання зникли. Можливо, тоді вирішила, що навіть якщо молитва моя гріховна, то Бог простить мене, бо він милосердний. Але вже не пам'ятаю, щи була в мене така думка тоді, чи ні. Після цього я дійсно перестала страждати, але в мене тоді виникли ці сумніви, які я описала вище(щодо спасіння). Раніше я йшла в інші ствіти(мультфільми) зараз перестала це робити, бо зрозуміла, що мені шкодить це. Але я знаю, що те, що я намагалась собі навіювати що все те неправда, і мій можливий сумнів це величезні гріхи.