Чи варто боротися за кохання?

Ще на початку війни я зустріла свого героя, він молодший за мене на 7 років, між нами спалахнула пристрасть на межі з екстімом, я дуже боялася його, і закохалася водночас...він з першого дня пішов до лав зсу, та отримав поранення, і щойно вийшов з шпиталю...ми зустрілися на вулиці навесні,біля його будинку, він запросив зайти, і одразу дістав дуже красиву каблучку, і сказав, як що підійде , будеш моєю, вдягнув мені на той самий пальчик, і накрив губи поцілунком...то була неймовірна зустріч...з того моменту ми стали один одному кимось.... ми стали на стільки близькими що проросли один в одному , були завжди разом, в нас був нереально крутий секс, ми робили разом ризиковані вчинки, розуміли один одного без слів, почали жити разом, але він досить неврівноважений та спалахував ідеями та вчинками які я розділяла з ним, ми піклувались один про одного, це найщасливіші спогади...але місяці минули досить швидко...він пішов знову у бій...почалися місяці чекання, дзвінки, смс, я займалася волонтерською діяльністю, допомогла йому,та його батальону як тільки могла....молила Бога щоб вижив...
І тепер, восени він знову поранений повернувся, але іншим...ми спали разом, та він не доторкнувся до мене..але я була щаслива і тим що він живий і поряд зараз...але далі все змінювалося , він часто хотів бути сам, ішов до себе до дому, не дзвонив, і знову повертався, а потім сказав мені що дуже цінує мене і любить як друга, як близьку людину, і щоб я знайшла собі іншого...
Він розповів мені що в нього був секс з іншими, які нічого для нього не значать,але це допомогає йому вийти зі стресу, а я...я лише друг...він знає як я його кохаю, і на що я була здатна за ради нього...мені дуже боляче...він повернувся іншим, він завжди багато пив, я навіть лікувала його від залежності, але результат був не довгий...я творча людина, кохання мені необхідно як повітря...він із поганих хлопців , але саме в таких закохуються хороші дівчата...я малювала його портрет, дарувала такий сюрприз, він не знав про мій талан, був вражений, я знімала кліп з піснею на його день народження, я робила дрібниці та вчинки які не купити за гроші...писала вірші...
В нас були дуже глибокі відносини...але тепер є повага, є спілкування, але ми вже не живемо разом і не займаємося любов\'ю...іноді він може залишатися в мене на два три дні...а потім зникає...він зі мною лише тоді, коли йому болить, коли погано...
Моє серце не витримує, я хочу радіти що він вижив, що він дихає, і що якась випадкова тішить його у ліжку...але....це боляче...чи все втрачено назавжди, чи просто потрібен час, чекати коли він повернеться...я навіть не можу розізлитись на нього...бо все ще кохаю...він сказав що не може дати мені затишку і спокійного життя, а навіщо мені таке життя, коли його немає поряд....