Чоловік не дає розлучитись. Завжди шантажує, а я вірю і не хочу брати гріх на душу

Question

как быть?  С мужем живем более 15 лет вместе. У нас есть прерасная дочь. Все было идеально до рождения ребёнка. Все вместе, везде вместе. Любовь никак иначе. Спустя три года начались ссоры, из-за того, что я хочу поехать в другой город к родителям. Через скандалы, оры, я еду. После возвращаюсь и все хорошо.... И так начало происходить регулярно.... Этл все в один момент меня достало и я предложила развестись. При том, что я не работала, вся домашняя работа, ребёнок, подработки на мне... Как ребёнку исполнилось 9 мес я начала подрабатывать. Дома. Целый день сама с ребёнком. Пол ночи я работала. Меня не во что не ставили. Так, принеси, продай, отойди не мешай. Как Только я решилась на этот шаг развестись, он стал идеальным. Потом война.. Потом устаканилось. Сейчас обратно. Орет хочет развод, в итоге, начинает меня шантажировать, то разобьюсь, то пойду добровольцем в направлении горячих точек. Мол как мне больше нравится быть вдовой или разведенкой.... И т.д. Я устала. Я морально не выдерживаю. Свекровь умоляет не покидать его.. Мол пропадает. А я с ним пропадаю. У меня уже не осталось чувств к нему.  Как быть. Ребёнок любит отца и просит жить вместе, нл кто подумает обо мне???

Тетяна Артеменко · Answer

Лиза, чем может быть полезны?

Наталия Павловна Венглинская · Answer

Лиза, доброго времени суток!
Сочувствую Вам. Вы оказались в непростых отношениях. 
Чтобы Вам помочь, давайте попробуем конкретизировать некоторые важные моменты.
 [quote]Чоловік не дає розлучитись. Завжди шантажує, а я вірю і не хочу брати гріх на душу[/quote]
За что грех?
Вы несёте ответственность за решения других взрослых людей?

Что значит "муж не даёт развестись" - как именно он не даёт (кроме шантажа)?

 [quote]Ребёнок любит отца и просит жить вместе[/quote]
Сколько лет дочери?

 [quote]нл кто подумает обо мне??? [/quote]
А кто, на Ваш взгляд, должен думать о Вас в первую очередь?

Наталия Павловна Венглинская · Answer

[quote]я дуже чутлива особа. І не залишу його, якщо[/quote]
Хто несе відповідальність та має працювати над чутливістю та адекватним сприйняттям?
Хто несе відповідальність за прийняття рішення?

 [quote]Не дає мені розлучення в плані шантажу[/quote]
Тобто Ви можете подати на розлучення в любий момент, але цього не робите?

 [quote]Доньці 8 років[/quote]
діти моють своє уявлення та сприйняття батьків поодинці і як пару. Якщо між нею та батьком добрі, дружні стосунки - він для неї найкращий батько. І це нормально. І дитині це важливо говорити: "у тебе найкращий батько, але у мене .... чоловік. Ваші взаємовідношення залишаться. Але наші взаємовідношення, між мною та чоловіком вже неможливі.." чи якось так. Тобто для дитини важливо доносити ріщницю між її стосунками з батьком і Вашими стосунками з чоловіком. Хочек це не допоможе і не звільнить її від страждання через розлучення. Для дітей в будь якому віці це дуже болісно.

 [quote]Я розумію, що тільки я попіклуюсь про себе і подумаю про себе. Але в голові якось все інакше [/quote]
Ось чому і має сенс пропрацювати з фахівцем. Бо, скоріш за все, у Вас не сформована самоцінність і як наслідок відповідальність за головну людину в Вашому житті - за себе. Це все бере коріння в дитинстві, тому робота має бути глибокою, неспішною та лагідною.
Рекомендую обрати фахівця та попрацювати з психологом або психотерапевтом.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку, Лізо!
[quote]ЧОЛОВІК НЕ ДАЄ РОЗЛУЧИТИСЬ. ЗАВЖДИ ШАНТАЖУЄ, А Я ВІРЮ І НЕ ХОЧУ БРАТИ ГРІХ НА ДУШУ[/quote]
Співчуваю Вам. Прийміть мої слова розуміння і підтримки!

[quote]Как быть. Ребёнок любит отца и просит жить вместе, нл кто подумает обо мне???[/quote]
Складне питання, бо складна ситуація. Ви зараз розгублені, можна сказати, на роздоріжжі. До чоловіка теплих почуттів нема. Ви втомились, бажаєте розлучитись. 

А на Вас тиснуть - чоловік шантажем. Свекруха благає не полишати її сина... 
А ГОЛОВНИЙ тиск (тут будьте дуже уважні) вчиняєте Ви самі(!) 
Чим? 
Передусім, страхами відчути себе жорсткою, байдужою, тобто ПОГАНОЮ ЛЮДИНОЮ. 
І ще жалістю до дочки, яка тягнеться до тата і просить бути разом, хоча, насправді, татом він залишиться в будь-якому випадку.

Вважаю, що в такому стані ніяке об'єктивне рішення не вдасться прийняти. 
Хоч би яким воно не було, є великий ризик стикнутись з докорами сумління, жалем, сумнівами і тому подібним.

Тому спочатку потрібно розібратись із сприйняттям себе. І правом розпоряджатись власним життям, попри тиск, очікування або сподівання інших(!) Тобто варто звільнитись від страхів (вони спричинені викривленими уявленнями про реальність). І повірити в себе. У Вас одне життя. Іншого не буде. 

Отже, дійти того стану, про який я написав, можна за допомогою психолога. Бажаю Вам по-справжньому подбати про себе!)

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Чоловік не дає розлучитись. Завжди шантажує, а я вірю і не хочу брати гріх на душу

Ответы психологов