Question

09-01-2024

как быть? С мужем живем более 15 лет вместе. У нас есть прерасная дочь. Все было идеально до рождения ребёнка. Все вместе, везде вместе. Любовь никак иначе. Спустя три года начались ссоры, из-за того, что я хочу поехать в другой город к родителям. Через скандалы, оры, я еду. После возвращаюсь и все хорошо.... И так начало происходить регулярно.... Этл все в один момент меня достало и я предложила развестись. При том, что я не работала, вся домашняя работа, ребёнок, подработки на мне... Как ребёнку исполнилось 9 мес я начала подрабатывать. Дома. Целый день сама с ребёнком. Пол ночи я работала. Меня не во что не ставили. Так, принеси, продай, отойди не мешай. Как Только я решилась на этот шаг развестись, он стал идеальным. Потом война.. Потом устаканилось. Сейчас обратно. Орет хочет развод, в итоге, начинает меня шантажировать, то разобьюсь, то пойду добровольцем в направлении горячих точек. Мол как мне больше нравится быть вдовой или разведенкой.... И т.д. Я устала. Я морально не выдерживаю. Свекровь умоляет не покидать его.. Мол пропадает. А я с ним пропадаю. У меня уже не осталось чувств к нему. Как быть. Ребёнок любит отца и просит жить вместе, нл кто подумает обо мне???

Питання від: Лиза; Вік: 35

подобається запитання?

Підберіть сімейного психолога онлайн або в містах України.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

10-01-2024 00:45:42Доповнення від автора

Він давить на мене, зная, що я дуже чутлива особа. І не залишу його, якщо він буде говорити, про смерть, буде плакати....

Не дає мені розлучення в плані шантажу, потім обіцяє що все виправить, так як кохає і не хоче мене втрачати. Давить нашим минулим. Що не все було так погано. Кричав, що дитину не віддасть мені. Бо я безробітня, нічого в мене нема і я ніхто.

Доньці 8 років, але раніше коли я подала заяву до суду про розлучення, я поговорила з нею, пояснила. Тим паче, що чоловік при доньці міг матюкатися і кричати на мене, доводячи мене до сліз. Але вона все одно тягне руку за ним.

Я розумію, що тільки я попіклуюсь про себе і подумаю про себе. Але в голові якось все інакше

Виберіть психолога для консультування з приводу розладу комунікації між різними членами родини, відсутності підтримки, неспівпадіння поглядів на виховання дітей тощо

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Ирина Островерх
(Харків)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Схожі онлайн консультації

08-01-2024 Чоловіку 32 роки, живе на мамині гроші( в процесі реалізаціії)

05-01-2024 Муж говорит вся проблема во мне

05-01-2024 Глупая ревность

04-01-2024 Чи є сенс зберігати відносини?

04-01-2024 Не знаю чи кохаю чоловіка

04-01-2024 Я безвідповідальна, я не ціную що, для мене роблять інші.

03-01-2024 Не хочу ее звонков.

30-12-2023 Незнаю як правильно повести себе зі своєю свекрухою

29-12-2023 Свекрівонька всіх називає синочками

21-12-2023 Як почати жити своє щасливе життя

Тетяна Артеменко психолог Черкаси · Answer 1 · 2024-01-09 22:55:12

Тетяна Артеменко психолог Черкаси 09-01-2024 22:55:12

Лиза, чем может быть полезны?

👍 радити психолога:

Answer 2 · 2024-01-10 00:03:34

Лиза, доброго времени суток!
Сочувствую Вам. Вы оказались в непростых отношениях.
Чтобы Вам помочь, давайте попробуем конкретизировать некоторые важные моменты.

цитата:

Чоловік не дає розлучитись. Завжди шантажує, а я вірю і не хочу брати гріх на душу

За что грех?
Вы несёте ответственность за решения других взрослых людей?

Что значит "муж не даёт развестись" - как именно он не даёт (кроме шантажа)?

цитата:

Ребёнок любит отца и просит жить вместе

Сколько лет дочери?

цитата:

нл кто подумает обо мне???

А кто, на Ваш взгляд, должен думать о Вас в первую очередь?

Answer 3 · 2024-01-10 10:11:22

цитата:

я дуже чутлива особа. І не залишу його, якщо

Хто несе відповідальність та має працювати над чутливістю та адекватним сприйняттям?
Хто несе відповідальність за прийняття рішення?

цитата:

Не дає мені розлучення в плані шантажу

Тобто Ви можете подати на розлучення в любий момент, але цього не робите?

цитата:

Доньці 8 років

діти моють своє уявлення та сприйняття батьків поодинці і як пару. Якщо між нею та батьком добрі, дружні стосунки - він для неї найкращий батько. І це нормально. І дитині це важливо говорити: "у тебе найкращий батько, але у мене .... чоловік. Ваші взаємовідношення залишаться. Але наші взаємовідношення, між мною та чоловіком вже неможливі.." чи якось так. Тобто для дитини важливо доносити ріщницю між її стосунками з батьком і Вашими стосунками з чоловіком. Хочек це не допоможе і не звільнить її від страждання через розлучення. Для дітей в будь якому віці це дуже болісно.

цитата:

Я розумію, що тільки я попіклуюсь про себе і подумаю про себе. Але в голові якось все інакше

Ось чому і має сенс пропрацювати з фахівцем. Бо, скоріш за все, у Вас не сформована самоцінність і як наслідок відповідальність за головну людину в Вашому житті - за себе. Це все бере коріння в дитинстві, тому робота має бути глибокою, неспішною та лагідною.
Рекомендую обрати фахівця та попрацювати з психологом або психотерапевтом.

Answer 4 · 2024-01-10 10:11:40

Доброго ранку, Лізо!

цитата:

ЧОЛОВІК НЕ ДАЄ РОЗЛУЧИТИСЬ. ЗАВЖДИ ШАНТАЖУЄ, А Я ВІРЮ І НЕ ХОЧУ БРАТИ ГРІХ НА ДУШУ

Співчуваю Вам. Прийміть мої слова розуміння і підтримки!

цитата:

Как быть. Ребёнок любит отца и просит жить вместе, нл кто подумает обо мне???

Складне питання, бо складна ситуація. Ви зараз розгублені, можна сказати, на роздоріжжі. До чоловіка теплих почуттів нема. Ви втомились, бажаєте розлучитись.

А на Вас тиснуть - чоловік шантажем. Свекруха благає не полишати її сина...
А ГОЛОВНИЙ тиск (тут будьте дуже уважні) вчиняєте Ви самі(!)
Чим?
Передусім, страхами відчути себе жорсткою, байдужою, тобто ПОГАНОЮ ЛЮДИНОЮ.
І ще жалістю до дочки, яка тягнеться до тата і просить бути разом, хоча, насправді, татом він залишиться в будь-якому випадку.

Вважаю, що в такому стані ніяке об'єктивне рішення не вдасться прийняти.
Хоч би яким воно не було, є великий ризик стикнутись з докорами сумління, жалем, сумнівами і тому подібним.

Тому спочатку потрібно розібратись із сприйняттям себе. І правом розпоряджатись власним життям, попри тиск, очікування або сподівання інших(!) Тобто варто звільнитись від страхів (вони спричинені викривленими уявленнями про реальність). І повірити в себе. У Вас одне життя. Іншого не буде.

Отже, дійти того стану, про який я написав, можна за допомогою психолога. Бажаю Вам по-справжньому подбати про себе!)