Звільнення з роботи. Проблеми з відповідальністю

Доброе Утро!

А на кого вы учитесь? Какая профессия?
В связи с вашими обстоятельствами - вам бы подошла или творческая работа, или работа на удаленки с дому по интернету.
Где вы сам себе хозяин, сами устанавливаете себе - для вас удобный график.
Где не зависите от чужого графика, или графика организации, в которой работаете, и другими людьми.
Такой вольный художник. Хочу делаю, хочу не делаю. По вашему желанию работа должна быть.
Где вы сами устанавливаете для себя, приемлемые правила и обязательства.
Либо же нужен человек - сотрудник, который знает ваши особенности, ( прикрывал бы вас ) помогал и вовремя вас фиксировал - напоминал и подсказывал.
( но такого человека не так просто найти - чтоб понял, и был другом соратником - в работе, или в бизнесе)

Відредаговано автором 30-01-2024 09:09:58

Доброго ранку!

Також я навчаюсь та лікуюсь, і не знаю, чи варто взагалі працювати в такій ситуації.

Давайте припустимо, що на Землі немає психологів. Є Ви і є Ваше оточення - рідні, близькі, знайомі.
З ким би з них Ви порадились?

А якщо уявимо, що на якийсь час Ви залишились без зв'язку та будь-яких інших контактів, то як би допомогли сама собі, аби

розставити пріорітети і зменшити проблеми, пов'язані з моєю особливістю.

?

З приводу уявної ситуації зі зникненням зв'язку: я одрузу подумаа про те, що мені допомагає виконувати базові людські справи саме така вимушенність! Коли немає виходу, і я зобов'язана хоч щось робити. Можливо, в цьому є сенс)

Людина, звісно, істота соціальна. Проте за все, що з нею відбувається в житті, з якогось певного віку відповідає сама(!) Не батьки, не влада, не зірки на небі, навіть не минулий шлях...хоча й це впливає. А от якою мірою - треба визначатись і свою частку збільшувати.

Найближчі люди на жаль не знають про існування у мене РДУГ.

Нехай не сприймають, але ж знати мають. Коли їм невідомо, то й шансів збагнути нуль.

Доброго дня, Даша!

Також я навчаюсь та лікуюсь

Від чого Ви лікуєтесь? Від РДУГ?
В мене також є РДУГ і також мав певні проблеми на роботі, але я знайшов для себе певні прийоми для самоорганізації. Таким чином мої плюси перебили мої мінуси, які я зменшив.
Отож два питання:
1) які маєте прийоми для власної самоорганізації?
2) які у Вас, Даша, є плюси, на які Ви можете зробити акцент?
(підказка: і плюси як особистості, і плюси як тої, хто має РДУГ. Бо в нас з Вами, в силу особливостей синдрому є й певні ПЕРЕВАГИ перед тими, хто його не має. Знаєте свої переваги?)

Доброго ранку, Даша!
Вибачте, зразу не побачив, що Ви мені відповіли. Увага підвела. Ось він РДУГ, бачите)
Ну хоча б зараз помітив – це вже добре. Згодні?) Це я Вам мимоволі показав, як можна ставитись до власних недоліків та подібних ситуацій. Легше треба ставитись. З розумінням до себе та до своїх особливостей.

Мій прийом самоорганізації: оточення себе не однією справою, а кількома. Наприклад: якщо я берусь за черговий проект по малюванню, мені складно сосередитись, коли не має додаткової стимуляції, фонового шуму наприклад. Тож я вмикаю музику, або фільм, або і те і інше) В мені наче є якийсь мотор, який постійно працює, тож я не витримую суцільну тишу або нудьгу. Я знайшла таке рішення ситуації)

Супер! Дуже здорово, я робив і роблю те ж саме і воно також працює.

Хотіла виділити гіперфіксації, але так як за ними постійно слідує розчаруванння, я не наважилась віднести їх до плюсів

Гіперфіксації чи гіперфокус? У разі ГІПЕРФІКСАЦІЇ розчарування зрозуміле. До речі на чому гіперфіксуєтесь? Книга, серіал, персонаж, якась думка, людина тощо.
Якщо ГІПЕРФОКУС. Так це і є плюс. А чому розчарування? Чим?
Для мене це один з основних плюсів, в якому я вбачаю велику перевагу над іншими, хто так не може.
Тобто, коли я можу настільки сконцентруватися наприклад на грі на флейті, відшліфовуючи якийсь прийом виконання або розучую новий музичний твір або роблю запис виконання, а потім ретельно обробляю аудіодоріжку чи відповідаю на безліч психологічних питань на цьому сайті) - і встигаю зробити багато всього і на досить якісному рівні (як мені здається, може так тільки здається?!)), то хіба це не величезний плюс?!
Чи Ви маєте на увазі розчарування результатом? Хоча чому б він мав бути неякісним цей результат, якщо Ви приділили багато часу та зосередженої уваги?! Чи це про ЗАВИЩЕНІ очікування? Про ПЕРФЕКЦІОНІЗМ?

Далі НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ мінусів:

складнощі в організації процесу роботи чи навчання, в виконанні послідовних дій

Прописуємо чіткий АЛГОРИТМ для всього: будь-якої роботи, навчальної задачі - і бажано в ЯСКРАВІЙ формі (різнокольорово, різними шрифтами тощо). Звіряємося постійно з ним.

нездатність очікувати

Можна в період очікування займатися різними корисними справами, бажано навіть не однією - мати при собі цікаву книжку (я завжди її мав починаючи з дитинства), блокнот для малювання з олівцями чи ручками, МР3 преєр, спеціальні картки для вивчення іноземної мови в кишені тощо. Мені це завжди допомагало витримувати довге очікування і одночасно проводити час з користю - розвиваючи себе.

Переповненість емоціями, емоційне перенавантаження

Долається різними прийомами виводу надлишкових емоцій через крик (якщо є можливість), енергійний танок чи швидке і сильне тупотіння ногами (якщо на 1-му поверсі та ніхто не чує), пошматувати аркуш паперу, зламати стару й непотрібну ручку чи ще щось (треба заздалегідь приготувати такі предмети, які можна буде зламати чи порвати).
Ще, важливо попереджати близьких про власне емоційне перенавантаження, щось на зразок: "Зараз мене плющить, сьогодні мені треба дати спокій, тримайтесь від мене подалі".

розсіяність - коли людина береться за безліч завдань, не доводячи їх до кінця

Долається почерговим виконанням кожного з завдань (їх кількість треба заздалегідь обмежити наприклад до 3. бажано не більше), з постійним переключенням і повертанням до невиконаного: трохи робиться 1-ше, потім 2-ге, далі 3-те, і знову 1-ше чи 2-ге - і т.д. доки не виконаєте ВСІ. Виконане відкладається і нагороджуєте себе за нього наприклад цукеркою.

надмірна імпульсивність

Існують різні способи це контролювати: помірне та глибоке дихання, повільне рахування в умі до 10, швидке переключення на іншу справу - щоб втриматись від непродуманого вчинку.

проблеми з пам’яттю

Долається різноманітними пам’ятками - в телефоні з голосним звуковим сигналом, наклейками, стікерами, надписами ВЕЛИКИМИ літерами тощо. Можна попросити ще когось нагадати Вам про щось важливе - для підстраховки, якщо боїтеся, що забудете це або пам’ятка чомусь не спрацює.

АКЦЕНТ на плюсах:

активність, енергійність, менше втомлюємось

Вибір тих галузей та місць роботи, де це ЦІНУЄТЬСЯ.

велика креативність, швидке вигадування нових та оригінальних ідей

Творчі професії або креативний відділ в будь-якій фірмі.

мозок працює трохи швидше за норму

вміння витримувати стресові ситуації з ризиком, холоднокровність та зібраність в цих ситуаціях, швидке реагування

Реалізація себе в професіях, де це є просто необхідним.

можливість контролювати себе та зосередитися, коли справді щось подобається

Вибираємо ТІЛЬКИ те, що справді подобається.

В зв'язку з цими особливостями РДУГ та КРАЩОЮ реалізацією своїх плюсів, яка у Вас професія?
Ким працювали та на кого вчитеся?

І до речі, Ви не відповіли на питання:

Від чого Ви лікуєтесь? Від РДУГ?

Чи від чогось іншого?

Я лікуюсь від ГТР, мені поставили два діагнози, попередньо пояснивши поняття коморбідності.

Так, ГТР часто буває супутнім РДУГ. Думаю тривожність теж сильно заважає Вам на роботі та навчанні.
Сподіваюсь, що лікування зменшує у Вас прояви ГТР.

Я дуже вдячна Вам за поради і детальне пояснення, як справлятись з проявом своїх особливостей. Сподіваюсь якнайшвидше перетворити свій РДУГ радше на перевагу, а не недолік, і легше справлятися з розчаруваннями (тим же звільненням)

Будь ласка. Я теж на це сподіваюсь. Бажано ще проаналізувати свої промахи на цій роботі, щоб намагатися їх уникати в майбутньому:

Працювала баристою

І які нарікання були? Та які конкретні складнощі переживали саме Ви під час роботи?

навчаюсь на спеціальності творчого спрямування

Якщо б сказали більш конкретно назву спеціальності я б зміг запропонувати Вам різні варіанти самореалізації - задля розширення діапазону самореалізації і з врахуванням особливостей РДУГ.

в майбутньому планую створювати персонажів на персональне використання компаніям або окремим людям

Це гарна ідея. Персонажі для людей - це що стосується іміджу, я правильно розумію? Стиль в одежі, зачіска тощо?
Чи щось інше?

Я мала на увазі розчарування від ГІПЕРФІКСАЦІЙ. На заняттях, тимчасових хоббі. Кожен раз думаю, що "ось, саме зараз, це моє! я буду цим займатися!" - і інтерес з часом зникає. Одного разу придумала бізнес-план і була впевнена, що найближчим часом його реалізую))

Дивіться, Даша, з цими двома термінами - ГІПЕРФІКСАЦІЯ та ГІПЕРФОКУС існує певна плутанина. Поняття схожі, але й відрізняються. Наприклад ось один підхід:
"Гіперфокус - це почуття глибокої та відкритої концентрації на конкретному предметі чи думці, яке може бути позитивним, але інколи може бути і шкідливим.
Гіперфіксація - це свого роду крайня фіксація на певному шоу, людині чи думці. Це свого роду механізм виживання для людей, які страждають на тривожні розлади, депресію та аутизм. Гіперфіксація може тривати роками, на відміну гіперфокусу, коли людина переключає увагу після виконання певного завдання.
Гіперфіксація більше схожа на запійний перегляд серіалу і після його закінчення читання пов'язаних з ним романів, розмови з людьми про нього або, у крайньому випадку, зв'язування себе з яким-небудь персонажем у реальному житті.
Переїдання, одержимість колишнім партнером, використання певного одягу тощо також підпадають під парадигму гіперфіксації".
Як я і писав, проблема в ЗАЙВИХ, НАДМІРНИХ очікуваннях - треба їх корегувати, робити НИЖЧИМИ. Тоді й досягнути мети буде ЛЕГШЕ та такого сильного розчарування в разі невдачі не буде. Наприклад, я радив би ставитись до будь-якої творчої діяльності, яка опинилася у фокусі в даний момент, ставитись як НЕ до професійної самореалізації з подальшим бізнес-планом, а як до ХОБІ, до тимчасового захоплення. І ТІЛЬКИ якщо це захоплення буде повторюватись з часом - мінімум ТРИЧІ, хай навіть і через певні проміжки часу в кілька місяців, тоді будете його вважати чимось БІЛЬШИМ ніж просто захоплення - а як певну форму САМОРЕАЛІЗАЦІЇ.
Так в мене було з музикою (гра на флейті), фотографією, фрідайвінгом, горним туризмом, велосипедом, японською мовою тощо. В усіх цих напрямках я досяг відчутних успіхів, результати виглядають досить пристойно. І від цього відчуваю задоволення, а не фрустрацію. А якщо б я фантазував стати геніальним фотографом, супервелосипедистом, видатним японістом тощо, то відчував би НАДСИЛЬНЕ розчарування. Але такої помилки я, Слава Богові, не зробив, а тому і Вам раджу її НЕ РОБИТИ. Якщо вийде щось більше ніж захоплення чи хобі - просто будете цьому радіти. Але БЕЗ зайвих очікувань.

Серед складнощів під час роботи можна виділити саме те, що мені складно систематизувати дії: в роботі є багато задач, які я повинна виконати - обслужити гостей, привести в порядок робочу зону, прийняти поставку, періодично багато чого перевіряти на справність, звітувати все начальству...

Я, подібно малій дитині, берусь ЗА ВСЕ І ОДРАЗУ, не знаючи з чого почати, і чим закінчити.

Дивіться тут працює той метод, що я описував вище - малюєте для себе різнокольоровий малюнок-схему роботи - як АЛГОРИТМ, де кожен колір відповідає за певні задачі, або це можуть бути наклеєні цифри чи літери, або навіть різнокольорові цифри чи літери - за пріорітетністю. Наприклад, наклеюєте перед собою на робочому місці першою фігурку людини-гостя або велику літеру "Г" певного кольору (бо обслуговування гостей - важливіше всього, це головна мета роботи), далі - літера "П" - порядок (наведення порядку на робочому місці ПІСЛЯ обслуговування), потім "Д" - десерти (перевірити і виставити, якщо мало), потім "ПС" - перевірка справності (робите цю перевірку за годинниковою стрілкою чи навпаки), далі - "З" - звіт начальству, і нарешті "СС" - свої справи (малюнок, читання, музика тощо - коли все зробили і гостей немає). І так постійно по колу - за організованим алгоритмом.

Або ні за що, через порушену увагу. Сиджу, малюю, читаю. А потім виявляється, що я забула прибрати робочу зону, не заставила вітрину десертами, і взагалі в грилі горить хот-дог, який я робила гостеві 😨.

Можна робити собі пам'ятки в телефоні з яскравими звуковими сигналами: поставили в гріль хот-дог - зробили пам'ятку тощо. Тоді можете і почитати. Але краще, коли є замовник - робити перевірку справності і наявність десертів, а читати і малювати - коли гостей нема.

Я прекрасно розумію, чому начальник мене звільнив.

Так, справді, було за що.

І знову, і знову думки про те, що я недостатньо стараюсь, і навіть з розумінням, що я нетипова людина і для мене характерно стикатись з такими складнощами

Так, Ви - нетипова, і так - Ви недостатньо старались. Недостатньо старались придумати для способи, які могли б Вам подолати складнощі. Ви ж людина творча, винахідлива? Тож можете їх придумати. Поки що Вас виправдовує Ваш молодий вік - бо недостатньо досвіду.

Назва моєї спеціальності - "Видавництво та поліграфія". Спеціалізація більш на дизайн, ніж на друк. Я радію, що так чи інакше пов'яжу життя з творчістю. А потім згадую, що в мене РДУГ, і вже не так весело). Це теж вимагає навичок самоорганізації, боротьби з арт-блоками не дивлячись ні на що.

Гарна спеціальність, творча. Звісно самоорганізація всюди потрібна - і її можна тренувати та розвивати.
Що таке "боротьба з арт-блоками"?

Я можу обрати роботу на фрілансі, щоб бути начальником самій собі. І менше напряму взаємодіяти з людьми і відчувати перевантаження, зриватись, ставити їх у незручне положення через гіперактивну поведінку.

Так, це було б ідеально. Тим більше, що професія це дозволяє.

В мене дуже багато завищених очікувань від себе. В інших ці очікування від мене також були, так як я добре навчалася, була дуже творчою і активною, навіть в порівнянні зі старшими класами, будучи 5-класницею. Тож всім буде складно приймати, що я навряд чи стану типовим втіленням "успішного успіху". У кожного є своє розуміння того, яким повинне бути моє життя. І мені складно вимагати від себе меншого.

"В інших" - це в кого? Батько-мати? Я думаю, що у Вас ці завищені очікування від себе сформувалися саме від батьків. Це і називається перфекціонізм, про який я вище писав. Його просто потрібно позбавитись. І Ви не повинні бути втіленням "успішного успіху", хіба це ВАША мета? Ні, це мета Ваших БАТЬКІВ. То хай вони самі її і досягають. А Ви маєте право бути ЩАСЛИВОЮ через людське щастя (любов, власна сім'я) та реалізацію власних талантів.
Знаєте, я думаю, що однією з психологічних причин появи у Вас ГТР є саме НЕЗДОРОВА позиція батьків щодо Вас у вигляді цих ЗАВИЩЕНИХ очікувань, які Ви ніяк НЕ в змозі реалізувати - через це і виникає ТРИВОГА. За схемою: НЕ МОЖУ досягти - тому я ПОГАНА-НЕ ТАКА-БРАКОВАНА - і тому мене НЕ БУДУТЬ ЛЮБИТИ (батьки й інші).

Тепер я зрозуміла, що саме ЦЕ - основна причина моїх розчарувань. Мені треба себе жаліти так само, як я наприклад би жаліла іншу людину з РДУГ. Мені ще довго до цього йти

Дуже важливий висновок Ви зробили. І не тільки жаліти, але ще й ЛЮБИТИ себе, ЦІНУВАТИ себе, БЕРЕГТИ себе.
А не знецінювати (як це роблять батьки) і страждати.

Даша, Вам конче потрібна психотерапія з психологом. Щоб подолати і перфекціонізм, і навчитися себе любити-цінувати, і стати незалежною від оцінок оточуючих - в першу чергу батьків.