Рівень емпатії

Question

Доброго дня. 
Хочу запитати про необхідність високого рівня емпатії для роботи психологом.
Коротко про ситуацію: я дуже цікавлюся психологією і практично весь вільний час приділяю поглибленню психологічних знань, і зважаючи на такий тривалий та глибокий інтерес міркувала про те, щоб пройти навчання та працювати психотерапевтом у майбутньому. Але мене хвилює питання емпатії. Наскільки я зрозуміла, емпатія — основний ''інструмент'' в роботі психотерапевта. 
Отже, припускаю що в мене наразі занижений рівень емпатії, думаю що це може бути пов'язано з численними травматичними епізодами у дитинстві, можливо і з генетичними передумовами. Це проявилося в результаті прискіпливого вивчення себе і підтвердилося тестом. Питання до досвідчених практикуючих психологів, чи можливо в такому випадку за допомогою психотерапії, пропрацювання травм ''виростити'' чи ''звільнити'' емпатію, до достатнього рівня щоб ефективно працювати психотерапевтом? (Думаю що психіка для захисту себе зважаючи на ситуацію ''забетонувала'' чутливість, питання чи можливо тепер її звільнити з цього завмерлого стану) 
Чи це не змінюється взагалі? Будь ласка, поділіться вашими думками та досвідом з приводу цієї теми.
Дякую за вашу увагу до мого запитання.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Доброго дня!
Так, високий рівень емпатії необхідний для роботи САМЕ психологом-психотерапевтом, тобто який займається саме психотерапією.
Але НЕ Є необхідним для роботи психологом в, наприклад, судово-медичній експертизі або при патопсихологічному діагностуванні. Викладач психології у виші також необов'язково повинен мати високий рівень емпатії. А також психолог, що займається науковою працею, наприклад, в інституті психології або в якійсь психологічній лабораторії.   
Далі, що стосується самої емпатії. Вона НЕ МОЖЕ бути заблокованою. Навіть за наявності глибоких психологічних травм. Недостача емпатії, скоріш за все, обумовлена суто генетичними факторами, тобто є ВРОДЖЕНОЮ. Вона знижена, наприклад, при шизоїдній акцентуації особистості, при аутистичних розладах тощо. І майже відсутня при психопатії або НРО. Але це, на жаль, не заважає деяким психологам з цими розладами займатися психотерапією. Відредаговано автором 01-03-2024 18:51:38

Алла Веленко · Answer

Доброго вечора Lara.
Насправді, за статистикою, найкращими психологами та психотерапевтами стають ті, хто мав травматичний досвід і зміг з цим впоратися, використавши його для власного зростання.
Але для того щоб справді комусь допомогти, потрібно спершу допомогти собі. 
Як на мене, це прекрасно, що Ви змогли відслідкувати ті напрямки, в яких Вам потрібно працювати, як особистості. І те, що заблоковане на цей момент - може стати Вашим потужним ресурсом в недалекому майбутньому. Судячи з усього, у Вас дитячі травми. Адже, саме дитяча психіка найбільш вразлива, тому, нерідко, рятуючи дитину від болю та психологічної руйнації, вона блокує емоції та почуття. Але Ви вже доросла і судячи з вміння відслідковувати свій стан, достатньо свідома, щоб почати розбирати свої внутрішні "блоки", травми, установки та поведінкові моделі. Не знаю, чи готова Ви в форматі сайту більш детальніше розповісти про свої стосунки з батьками в дитинстві, але те, що цю тему прийдеться піднімати в індивідуальній терапії, однозначно. Бо щоб вийти на рівень "прокачанності", і не резонувати з клієнтами, однозначно прийдеться все пропрацювати з психологом. В іншому випадку, Ви не те що не зможете нікому допомогти, але ще й "переберете" додатково на себе чуже або ж "наванажите" клієнта ще й своїм "багажем"...
Як на мене, у Вашому випадку, потрібна трансформаційна робота з підсвідомістю, тобто, повне перезавантаження, де травми з блоків перетворяться на додатковий ресурс.
І я б не стала так швидко відмовлятися від своєї мрії, адже, Ви себе, насправді, ще не знаєте і, судячи з того, що написали, серйозно над собою ще не працювали... А вміння працювати над собою -це і є те основне, що дає можливість допомагати іншим.

Мария Радченко · Answer

Доброго вечора.

Емпатія буває двох видів: когнітивна та емоційна. Когнітивна допомагає розуміти почуття та емоції інших людей, емоційна - відчути їх на собі (але не дозволити їм себе поглинути). Як нестача емпатії, так і гіперемпатія, якщо вони набуті, а не вроджені, можуть свідчити про травми і потребують опрацювання з психологом, щоб не проектувати свої травми на клієнтів.

АЛЕ психологом-консультантом чи психотерапевтом зі зниженим рівнем еипатії працювати можна, тим паче якщо він вроджений. І не всі психотерапевтичні підходи потребують задіяння емоційної емпатії щодо клієнта. Я до прикладу не плАчу кожного разу коли клієнтам сумно чи не обурююсь, коли вони обурюються, рідко кажу їм "я Вам співчуваю", але це все не заважає роботі і людському ставленню. 
До мене приходить паралель з лікарем: не обов'язково сумувати кожен раз, коли хтось хворіє, щоб надати йому якісну допомогу. І не обов'язково це означає, що ти не хочеш, щоб людина одужала. Відредаговано автором 01-03-2024 19:39:42

Мария Радченко · Answer

[quote]щоб могти бути для клієнта чистим робочим дзеркалом, для відреагування його емоцій, змогти ефективно супроводжувати клієнта щоб він зміг пройти крізь захисти і зустрітись з своїми справжніми емоціями та почуттями, побачити їх і присвоїти[/quote]
Це насправді дуже цікаве питання. Жодна людина, навіть досвідчений психотерапевт з купою років досвіду, не може бути чистим робочим дзеркалом, бо у нас всіх є когнітивні викривлення і особистий досвід, які впливають на сприйняття. Тобто, як нема "чистого розуму", так нема і "чистої емпатії". Живі люди, навіть фахівці, можуть робити помилки, і на емпатію в тому числі впливає особистий досвід.

Навчання на терапевта (після психологічного факультету, звісно ж) виглядає так, що майбутній терапевт вчиться якогось підходу кілька років, де є як начитка лекцій (суха теорія) так і групові заняття з іншими майбутніми психологами і куратором групи (діючим психотерапевтом обраного Вами напрямку), а ще супервізії та інтервізії.
Під час супервізій більш досвідчений фахівець допомагає менш досвідченому розібратись в своїх робочих кейсах, а під час інтервізії психологи діляться робочими кейсами (приховуючи імена клієнтів), щоб почути думку колег.
Психологам не потрібно було б ділитися думками з більш досвідченими і рівними по досвіду колегами, якби вони самі могли досконало відчути кожного клієнта.

До того ж, ніхто не відміняв контрпереносу (переносу почуттів терапевта на клієнта). Його неможливо уникнути в більшості випадків, бо у психолога клієнт в будь-якому разі буде викликати певне емоційне ставлення, навіть якщо воно нейтральне. Але досвідчені терапевти вміють трактувати контрперенос так, що це допомагає краще розуміти клієнта. І не завжди зв'язок між станом клієнта і психолога прямий.
Наприклад, якщо кліент викликає у психолога роздратування, причин може бути багато. Починаючи з того, що клієнт має провокативний стиль поведінки, закінчуючи задздістю психолога якимось якостям клієнта чи тим, що психолог банально не виспався.
Тому під час роботи важливіше навіть не намагатись читати емоційний стан клієнта, а запитати себе "Що я відчуваю, коли слухаю розповідь цієї людини? Якими почуттями у мені відгукується ця розповідь і чому? Що б я відчув на місці людини, яка таке розповідає?" Це вже навіть не про емпатію, а про емоційний інтелект, внутрішньоособистісний та міжособистісний.

Чи є у Вас емпатія, можна дослідити разом з психотерапевтом, тобто почати свій шлях з особистої терапії, яка в будь-якому випадку знадобиться. Якщо вона знижена внаслідок травм, її можна без проблем розвинути, опрацювавши травми. Якщо це виявиться вроджене - в принципі, можна компенсувати нестачу емоційної емпатії розвитком когнітивної, плюс регулярна особиста терапія і супервізії, щоб працювати над помилками, які бувають у всіх.

Стосовно Вашого посту.
Чому Ви вважаєте, що у Вас знижена емпатія, як вона відчувається?
Вас непокоїть те, що вона знижена, чи Вам нормально з цим?
Які тести Ви проходили і що за результати вони показали?
Які травми, на Вашу думку, вплинули на Ваш характер?
Чим обумовлене бажання стати саме психологом?

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Але спробую пояснити так, як розумію: я думаю про роль емпатії не для прояву якогось співчуття, а щоб могти бути для клієнта чистим робочим дзеркалом, для відреагування його емоцій, змогти ефективно супроводжувати клієнта щоб він зміг пройти крізь захисти і зустрітись з своїми справжніми емоціями та почуттями, побачити їх і присвоїти. Психотерапевт має відчувати емоції щодо ситуації клієнта щоб їх відобразити, показати їх в чистому вигляді самому клієнту. Якщо в мене немає (недостатньо) емпатії, це ніби немає органу, який цю функцію виконує[/quote]
Ви все дуже точно сформулювали. Так це і працює.
[quote]Припускаю що в мене може бути нро, може і з психопатичним радикалом. З емпатією точно очевидно що є проблема[/quote]
На чому базуються Ваші припущення? Які спостерігали в собі прояви НРО або психопатії?
Дивіться який цікавий момент: справжній нарцис або психопат НІКОЛИ не буде замислюватись щодо дефіциту в себе емпатії і як це може заважати його роботі як психотерапевта. Бо такі люди йдуть в цю професію суто з прагматичних або меркантильних інтересів - мати владу над людьми, ще краще ними маніпулювати або заробити побільше грошей, користуючись безпорадністю клієнтів та "присаджуючи" їх на себе як на наркотик.
І щось мені підказує, що Ви ТОЧНО думали про професію психолога НЕ заради цього.
[quote]Отже якщо це дійсно так як я бачу, то професія психотерапевта точно ні[/quote]
Більш того, скажу, що я дещо помилився, коли сказав, що високий рівень емпатії необхідний - так, необхідний, але не завжди. І навіть, якщо у Вас є НРО або психопатичний радикал (тобто Ви є постраждалою від батьків-психопатів або батьків з НРО) і у Вас спостерігається дефіцит емпатії, Ви сміливо зможете працювати з клієнтами з НРО або психопатією - тобто можете спеціалізуватись на роботі саме з цими групами клієнтів. Або працювати з шизоїдами або аутистами, яким Ваша емпатія теж не дуже й потрібна.

Алла Веленко · Answer

Як на мене, неправильно вибудовані приірітети. Як можна знати, чи можете бути психотерапевтом, якщо не спробували допомогти собі?
Спробуйте, наприклад, влаштуватися помічником психотерапевта і паралельно підіть в особисту терапію.
Ви побачите професію. "зсередини", при цьому, не втрачаючи час...
Насправді,жодний психолог не зможе дати Вам пораду, як Вам бути, хіба що, свої припущення. А так, практично, Ви зможете дійсно побачити чи це Ваше, а не гаяти час та гроші на навчання, яке потім не згодиться...

Мария Радченко · Answer

[quote]Я не щедра на милосердя до страждаючих, хоча є інтерес до тих хто діє, щоб щось змінити на краще.[/quote]
В кожного психолога є певні категорії людей, з якими він працює. Згодна з Павлом Леонідовичем, що навіть маючи НРО, Ви могли б без проблем працювати з людьми зі зниженою емпатією або без неї, бо вже розумієте зсередини, як це працює. Від себе додам, що Ви могли б працювати у таких сферах, як кар'єрне консультування, бізнес-консультування, тощо. Тобто якісь сфери, спрямовані на досягнення успіху та конкретних результатів. Тобто, не обов'язково працювати лише зі злочинцями чи нарцисичними/психопатичними людьми, але це повинні бути цілеспрямовані люди.
Робота на телефоні довіри чи в кризових центрах Вам навряд чи підійде, бо там скрізь буде страждання, часто, залежності та співзалежності, також часто - суїцидальні наміри, в роботі з якими дуже важливо підбирати правильні слова, а у Вас з цим поки що проблеми.

 [quote]На мою думку на мій характер вплинули в сукупності різні травми — фізичне насильство, сексуальна експлуатація, трудова експлуатація, психологічний абюз (погрози, обзивання, знецінення у всьому, порівняння, тотальний контроль, періодичне ігнорування), коротше багато різного.[/quote]
Це все дійсно потребує опрацювання з психологом, перш ніж починати власну практику. Не залежно від рівня емпатії, варто спочатку попіклуватись про себе, а потім вже йти взаємодіяти з іншими людьми.
Плюс, якщо Вам дуже важливі визнання, самоствердження, успіх, Вами часто керує почуття сорому (а це нарцисична риса, у психопатів сорому немає), то ці проблеми також варто взяти під контроль за дпомогою психотерапії і самоспостереження, бо вони можуть заважати в роботі не тільки клієнтам а, насамперед, Вам.

 [quote]Бажання стати саме психологом обумовлене перш за все суттєвим інтересом до психології і перспектив змін які вона передбачає.[/quote]
Це один з можливих гідних мотивів для обрання собі фаху психолога. На жаль, я не можу точно сказати, вийде у Вас бути психологом,  чи ні, бо для того, щоб це зрозуміти, лишається тільки пробувати (ходити до психолога самій, вчитись на психолога), щоб відчути професію і зрозуміти, чи сподобається вона Вам. Може таке статися, що в процесі Ви зрозумієте, що це не Ваше. Тому вирішуйте самі, чи готові ризикувати і пробувати саме освіту психолога, і якщо так, то скільки часу готові витратити на розуміння, Ваша це справа чи ні.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Дякую за детальне пояснення[/quote]
Будь ласка.
[quote]Припущення щодо нро базуються на детальному вивченні питання і співставленні з тим що про себе знаю, а проявів чимало, якщо коротко: егоїзм, егоцентризм, абсолютна нетерпимість до критики і всього що хоч трохи нагадує критику, схильність до ідеалізації і знецінення, схильність до категоричності, часто чорно-біле сприйняття, маніпуляції, перекладання відповідальності, споживацьке ставлення до людей, не буду спілкуватися з тим, з ким мені не приємно, не корисно, не вигідно, надмірно насторожене і вороже ставлення до людей і світу, прискіпливість до найменшої дрібниці, вишукування загрози, бажання справляти гарне враження, сором, іспанський сором.[/quote]
Так, дуже схоже на НРО за всіма ознаками. 
[quote]Ну і щоб це про себе побачити знадобилося чимало роботи над собою і вивчення питання, вперше я прийшла в психотерапію не щоб з собою щось зробити, а в першу чергу з купою претензій до інших людей, які роблять мені все погане і не розуміють мене та не визнають моїх заслуг, та і зараз я не зовсім можу собі присвоїти оце, а тримаю це ще трохи на відстані від себе, тому кажу про припущення а не категорично що це саме нро[/quote]
Так, це дуже складно побачити, а потім і прийняти, розумію. І цілком органічні як претензії, так нарцисична паранойя - з цим з самого початку звертаються до спеціалістів досить часто. 
[quote]Щодо професії психотерапевта і емпатії, ну тут я розумію що окрім всього це та професія яка дуже добре потрапляє в задоволення потреби у визнанні і увазі, бо психотерапевт для своїх клієнтів ледь не боженька[/quote]
Знаєте, щось я цього не помітив)). Але це мабуть тому, що ніколи і не прагнув до подібного. Максимум, для певної кількості клієнтів, в якості позитивної та безпечної батьківської фігури. Інколи в якості наставника або старшого брата. А частіше і що мені більше до душі - як інструктор або провідник по складних маршрутах людської душі. Цей образ, взятий з гірського туризму, мені вважається найбільш точним по суті роботи психологом-психотерапевтом. 
[quote]ще є трохи таке певно що теж нарцисичне бажання реалізуватися (самоствердитися?) якраз за рахунок того, щоб знайти, застосовувати і популяризувати методи і підходи щоб ефективно терапевтувати людей з важкими розладами (я в це вірю), довести що такі як я мають шанс образно кажучи одужати, але якщо без емпатії я не буду ефективною як психотерапевт, то недоцільно, невигідно навіть намагатися, бо ж нічого не вийде[/quote]
Що ж бажання може й справді нарцисичне, але ж цілком благородне. Чому б й ні?! І я думаю, хоча може й помиляюся, що якраз в роботі з психопатами та клієнтами з НРО, емпатія й не дуже потрібна - бо вони її не відчувають і навіть не дуже розуміють - чому й навіщо вона взагалі. А Ви можете навчити ці категорії людей бути більш соціально адаптивними, краще реалізувати себе у відповідних сферах (мистецтво, масмедіа, бізнес, політика тощо) та менше створювати проблем в стосунках з близькими і оточуючими, бути менш деструктивними (повністю навряд чи вийде, на мою думку), що буде на користь й іншим і їм самим - бо від них не будуть так страждати і відповідно ненавидіти та втікати.
Тільки в роботі психотерапевта досить відчутно може заважати ще й ось це:
[quote]надмірно насторожене і вороже ставлення до людей і світу[/quote]
Бо, навіть якщо це дуже ретельно приховувати під посмішками та відкритими позами, клієнти будуть це відчувати на підсвідомому рівні. І не думаю, що це допоможе їм розкриватися та довіряти Вам в процесі терапії.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]таким чином на рівні глибинного клієнт-терапевтичного контакту ця здорова емпатія від терапевта може передатися клієнту як вірус, ну і далі потрібні сприятливі умови щоб вона вкорінилась, розвинулась і заповнила якраз основні дефіцити особистості клієнта...[/quote]
Цікаве бачення емпатії - у вигляді вірусу))
Поділюсь своїм. Мені здається, що емпатійність протилежна егоїстичності. Тобто саме егоїстичність, зацикленість людини на своїх переживаннях-почуттях-думках-інтересах і заважає їй відчути іншу людину.
Тобто, щоб підвищити емпатійність - треба суттєво зменшити долю егоїстичності в людині. А от наскільки це можливо в принципі - велике й відкрите питання.

Татьяна Афанасьева · Answer

Добрий день. Для кожного психолога важлива своя власна терапія, де ви пропрацьовуєте свої травми та іноді - супервізії. Таким чином ваша здатність витримувати важкі історії клієнтів зростає, зростає ваш внутрішній контейнер. Це також важливо, як і емпатія.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Тому що просто силою волі переключати увагу з себе на справжніх інших нам не властиво, як і сприймати людей за щось інше, ніж просто корисні або загрозливі об'єкти[/quote]
Так, не властиво. Складно навіть уявити, як можна сприймати по-іншому?
[quote]Смішно, що я стільки часу цього про себе не розуміла[/quote]
Нічого дивного, коли живеш з цим все життя і цей стан і спосіб мислення звичний, бо вроджений - то як можна зрозуміти? Тільки чесно прислухаючись до себе та порівнюючи свій досвід з досвідом інших. Але ж до того треба ще й дійти внутрішньо. І психотерапія Вам була в нагоді.  
[quote]Тепер питання, якщо змінюватися — то навіщо?[/quote]
Важливе питання. Справді, навіщо? Мотивація? Щоби ЩО? Є думки, можу підказати))
Якщо взяти за основу уявлення-постулат, що для нарциса дуже важливо самостверджуватись та збільшувати власну грандіозність, то мотивом може бути: "Я перший у світі нарцис, що розвинув в собі емпатію - тобто я найкрутіша". Як Вам таке? Надихає чи не дуже?
[quote]Що по той бік змін?[/quote]
Ми не можемо цього знати доки зміни не відбулися. Але ж Вас це тривожить, бо:
[quote]А якщо насправді неможливо нічого змінити?[/quote]
Але ж якщо не вийде, то це буде величезний провал, повне фіаско, так? Я розумію Ваші сумніви і вагання, чи розпочинати це все? Бо існує небезпека зневіритись у власній грандіозності і впасти в нарцисичну депресію.
Але ж при цьому Ви будете знати про це БІЛЬШЕ багатьох, при чому не тільки серед людей з НРО, а й серед усіх взагалі. Теж досягнення, я вважаю. Може не таке грандіозне, але все ж таки...
Чи воно не дуже надихає?

Павел Леонидович Басанский · Answer

Будь ласка)
Насправді мені приємно чути, що Ви просто хочете бути ЖИВОЮ.
А не якимось №1...
Якщо б Ви погодились з тією суто нарцисичною мотивацією, що я запропонував вище, мені б було жаль.

Алла Веленко · Answer

Почуття блокуються тоді, коли людина витримати їх рівень напруги просто не в стані. Тому, як на мене, це питання, загалом вміння проходити больові та травмуючі ситуації. 
Працювати психолог не шкодячи собі та клієнтам, можна лише тоді, коли це вміння напрацьоване, пропрацьоване, а почуття розблоковані.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]А якщо я завтра захочу чогось досягнути і стати в чомусь номером 1, то вам вже буде неприємно, я правильно розумію?))[/quote]
Цього я не знаю, побачимо))
Захочете бути просто номером - напишіть про це, а я вже після цього прислухаюсь до себе і скажу Вам, что відчуваю. Я ж ЖИВИЙ, тому й почуття в мене живі, а не запрограмовані.
Може я взагалі маніпуляцію з Вашого боку відчую - тоді цілком можливе й обурення, а можливо просто стане смішно на це. Хто зна?! Я багатоваріантний, мене складно підрахувать))

Павел Леонидович Басанский · Answer

Будь ласка

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Рівень емпатії

Ответы психологов