Що робити якщо мені складно приймати підтримку?

Я захворів, і, судячи з усього, доволі таки сильно. При тому внутрішній критик все ще змушує мене щось робити по хаті щоб зменшити тиск на мою дівчину. В кінці кінців, я зараз не в себе вдома, а в неї. Вона і її мама дають мені ліки і так далі хоч і це простуда з простим вологим кашлем, однак мене ні додому не пускають ні на вулицю. Приємно що за мною піклуються і я ніби не можу це прийняти адже я все життя старався впоратися з всим сам і це складно і водночас дуже приємно. При тому що коли я казав що та я можу і сам, лягай спати (була година ночі) вона казала що " Ні, ти хворий а я хочу за тобою попіклуватися ". Не знаю чого, але мій мозок в цей момент злегка включав приємну музику в голові і змусив виступити сльози які я не хотів дати побачити моїй дівчині бо щось всередині але був дуже щасливий в цей чудовий момент хоч і продовжував казати що та я сам та я сам. Щось мені заважає бути таким як вона і це напевно витримка через роки. В школі мене вже починали буллити коли бачили мої сльози, корчили обличчя плачучої людини ніби це погано. Дітьми були, що тут вже сказати. І я видно був дуже вразливий до цього всього, що мене змусити плакати ставало дедалі важче і важче. Я думав в кінці це дійшло і до фізичного болю, коли мені прямо на ногу впав топор (тупою стороною звісно ж) і коли до мене підбігли залякані батьки, мій організм знав що не все добре , мій мозок знав що не все добре, моя нога прям точно знала що не все добре,мій рот: "Щось сталося? Ну, топор впав та і все. Я не відчуваю нічого " і в цей момент мій мозок: "А, ну значить будемо терпіти будь який біль в цілому". Ну і от результат у порівнянні:

Дівчина: полежала і "боже як же я втомилася "
Я: зварив суп (навіть поки хворий), випив вітаміни, трошки повчив програмування і кажу що " почуваюся добре і все нормально" на фоні температури в 37.5, а вчора і взагалі 38.2

Моя дівчина вдарившись легенько головою: "Аау, боляче. Тепер у мене голова болить "

Я після топора від якого залишився огромний синяк на нозі: *відчуваю біль, відчуваю. Все* що кажу? " Все добре "

Я розумію що це деструктивна поведінка мозку адже якщо щось болить це значит що не все добре, а якщо ти на підсвідомому рівні не хочеш показувати біль оце вже проблема. Та навіть жарт бро мізинець яким ти вдарився вже мені не актуальний. Так, я вдаряюсь, не видаю ні звуку, закриваю очі, підсвідомо собі кажу "1, 2, 3" і біль пропадає і все окей. Я думаю це не норм