Question

01-05-2024

Я зі школи в 16 цікавилась одним хлопцем, він був молодший за мене на два роки, сподобався бо здавалось, він єдиний хто мене зрозуміє, хто мав б зі мною щось спільне в інтересах та думках, також притягувала його холодність та закритість чомусь, хотілось йому сподобатись та зацікавити, проте як так і не наважилась з ним познайомитись через відсутність можливості та що про це всі взнають, тому особисто не спілкувалися. Не знаю, чи була я закохана в нього, але переживань було багато. Йшли роки, були різні хлопці в оточенні, з ними не складалося, і я знову думками поверталася до нього, постійно зациклюючись до таких моментів, що категорично соромилася ходити вільно по вулиці, щоб він мене не побачив, чомусь боялася показатися йому смішною чи він щось побачить не те в мені, і я взагалі трясуся як бачу його, просто обливаюсь кипʼятком зсередини. До нього більше якісь негативні та емоційні почуття, страждання та страх, навʼязливий стан, тому що завжди його бачила з дівчатами. Згодом я познайомилася з другим хлопцем, в нас почалися відносини, все йшло добре, я вкладала сили в ці стосунки, жила цим хлопцем, але паралельно вічно було відчуття, що ніхто мене так не зрозуміє як там той, що з ним буде найкраще, і так постійно я багатьом відмовляла хлопцям, бо вічно себе налаштовую що ніхто таким не буде, як він, що всі поверхневі, а він глибока особистість. І мене нагнітає, що ця людина просто ніби не дає мені жити та будувати життя особисте, тому що в голові постійно, ніби тільки він той самий для мене, і навіть я зараз з іншим хлопцем, і деколи я просто відчуваю провину що я думаю про іншого весь час, що я прокручую в голові думки, що я вже навіть не розумію, чи маю почуття до того зі школи чи ні, чи я себе накручую, що я ж зустрічаюсь з іншим, але чому деколи так тягне і згадую іншого, я дуже за це себе картаю, бо завжди вірна та ніколи по сторонам не ходжу, і наче нинішнього хлопця люблю і боюсь втратити, і він мене дуже любить і цінує, в нас спокійні відносини. Правда ми на відстані, він весь час в роботі, не часто спілкуємось, і мало є про що говорити зараз, наче стосунки ослаблені, але я завжди з ним і його ціную, але чомусь постійно думаю про іншого. Мене це нагнітає і не розумію чому так, і чи нормально взагалі що я думаю про минулого, і що хочеться бачити його і ніби щось сказати, що не могла ніколи.

Вопрос от: Марго; Возраст: 22

понравился вопрос?

01-05-2024 09:25:19Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 365046 для Ксенія Шалімова

У 16 був складний період у житті, відчуття самотності, непорозуміння з однолітками, вдома було суцільне пекло, я часто билася з батьком, втікала з дому. Було відчуття, що я нікому не потрібна, що всі якісь поверхневі та я лише була зручною усім. Я бачила, що він теж був постійно один, ходив в навушниках, такий сумний був часто, і я в ньому побачила себе, наче відзеркалення, мені це було близьке, і він мені сподобався, водночас я у ньому бачила закритість, яка дуже цікавила, чомусь я бачу авторитет у холодних та байдужих людей, маніпуляторів, ззовні він схожий на батька мені. Я так і не зрозуміла, що я хотіла б від нього, відносин, сексу чи спілкування, можливо просто по душам поговорити, виговоритися, що я відчувала за весь цей час до нього і про все, якоїсь близькості хочеться, щось типу обіймів та доторків. Згодом я дізналася, що він добровільно пішов на війну, і мені стало ще болячіше, бо розумію що я можу так і не отримати те, чого хотіла, і написати йому не зможу, є бо в нас багато спільних знайомих і соромно мені, щоб він це знав.

01-05-2024 09:33:00Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 365046 для Ксенія Шалімова

Також в мене весь час не складалося з хлопцями, вічно або мене кидали на початках або не відповідали взаємністю, не дуже порядочно поступали, і в мене виникла недовіра до інших чоловіків, я ніби почала дуже ідеалізувати того хлопця, що тільки він в цьому світі мене зрозуміє, в думках це заспокоювало, коли було самотньо, що всі однакові та не приймають мене, навіть я зараз у відносинах з хлопцем, і я його люблю, але якась є недовіра до нього і не до кінця ніби розкриваюся, бо ніби знову щось буде не так, в нас просто були нюанси, він пʼяний майже мені не зрадив на початку відносин, згодом приховував що помирився з колишньою хоча в переписці він їй відмовив але все одно я про це не знала, і я знову поступово повертаюсь думками до іншого хлопця, бо ніби знову знак, що лише він хороший, і я навіть не розумію які емоцій викликає хлопець, але всередині кипить, те що я стримую, хочеться виговорити все і просто обійняти.

01-05-2024 22:09:11Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 365128 для Ксенія Шалімова

Навіть не знаю, наскільки готова його забути, оскільки це звичка та зона комфорту уявна, проте розумію що потрібно відпустити цю потребу бо вона дуже морально виснажує ця думка про нього або проявитися на цей звʼязок щоб закрити барʼєр, не можу ніяк оприділитися, що робити в такій ситуації.

02-05-2024 09:08:22Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 365171 для Ксенія Шалімова

У мене є потреба добитися його уваги, привернути до себе та довести, що я чогось варта, уваги і т.д. Бо він закритий та ззовні байдужий, є певною проекцією людей, які були в моєму оточенні та не сприймали серйозно.

02-05-2024 18:58:35Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 365211 для Ксенія Шалімова

Так я працювала деякий час з психологом, і розмовляли на цю тему, що він може бути відображенням попередньої травматичної ситуації, у якій хочеться закрити потребу. Так, ви справді правильно сказали, що вся проблема у моїй невпевненості та низькій самооцінці, і наче розумію цю проблему і чому я шукаю підсвідомо саме таких людей, де емоційні качелі, бажання добитися любові та уваги, маніпуляціями. Таке відчуття, наче є усвідомлення цієї ситуації і що потрібно це всё переосмислити, і припинити сприймати складних людей як авторитетність, тому що коли до мене добре та уважно ставляться, ніжно, то чомусь мені це не цікаво та не викликає жодних емоцій, водночас є відчуття тривоги, що якщо я довірюсь цій повазі до мене, то мене кинуть або я більше не буду потрібна, а я вже встигну привʼязатися. І постійно є бажання мати багато захисних реакцій, постійна гонитва за увагою до себе, добиватися любові, а не просто щоб мене любили, не можу себе прийняти такою, якою я є.

02-05-2024 22:05:52Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 365224 для Ксенія Шалімова

Розумію, тому дякую за розуміння та підтримку, я спробую до довіритися життю та почну любити себе.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Нiна Уенем
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Ирина Островерх
(Харків)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Похожие онлайн консультации

02-09-2017 Заплуталась в своїх почуттях

Ксенія Шалімова психолог Київ · Answer 1 · 2024-05-01 02:14:41

Добрий день, Марго. Це важко - будувати відносини з думками про іншого. Якась ваша частинка чіпляється за того хлопця, за спогади про нього. Чіпляється, бо що? Ви хотіли б з ним відносин, сексу, спілкування?
Схоже колись він став віддушиною для вас. Які події у вашому житті відбувались у 16? Чому вам могла бути потрібна така сильна підтримка?

Ксенія Шалімова психолог Київ · Answer 2 · 2024-05-01 17:54:16

цитата:

я навіть не розумію які емоцій викликає хлопець, але всередині кипить, те що я стримую, хочеться виговорити все і просто обійняти.

Ви так довго носили із собою цю потребу у контакті з ним, що це з однієї сторони наче нерозв'язана проблема, яка давить і окреслює стиль ваших відносин. А з іншої сторони - запасний парашут, до якого ви звертаєтесь, коли не відчуваєте підтримки чи стабільності у реальному світі. Такий цікавий захист організувала вам ваша психіка. Ви справді готові відмовитись від цього?

Ксенія Шалімова психолог Київ · Answer 3 · 2024-05-01 23:25:03

цитата:

розумію що потрібно відпустити цю потребу бо вона дуже морально виснажує

Все трошки складныше. У вас є деяка потреба, яку ви закриваєте за допомогою думок про цього хлопця. Було б важливо розібратись що то за потреба, тоді буде можливо знайти, чим її задовільнити у реальному житті.

Ксенія Шалімова психолог Київ · Answer 4 · 2024-05-02 15:41:21

Це дуже усвідомлене бачення. Ви вже працювали із психологом? Розмовляєте на більш усвідомленому рівні.

цитата:

та довести, що я чогось варта, уваги і т.д

Схоже це і є ваша потреба. Не він, а те що він вам може дати. Але ж, якщо ви сумніваєтесь у тому, що достойні, то ця ідея скоріше за все розвернеться зовсім в іншу сторону. Є велика вірогідність, що ви підтвердите найгірший свій досвід.

цитата:

людей, які були в моєму оточенні та не сприймали серйозно

Чому так? Бо якщо всередині ви цього не відчуваєте, ззовні до вас не проб'ється новий досвід. Все одно, так чи інакше, буде розвертатись ситуація навколо вашої травми, болю, що провокуватиме новий біль. Тому так і відбувається у відносинах зараз. Ваша невпевненість провокує відсторонення і тривогу у парі. Саме відносини тут і зараз, можна корегувати. Паралельно з роботою над тим, якою ви себе почуваєте з чоловіками, відчуттям впевненості у собі, розуміння, чого ви варті, і як себе підтримувати, якщо вам важко.

Ксенія Шалімова психолог Київ · Answer 5 · 2024-05-02 19:53:47

цитата:

потрібно це всё переосмислити, і припинити сприймати складних людей як авторитетність,

Важче сказати, ніж зробити. Не тому, що з вами щось не так, а тому що потреба така сильна саме через відсутність внутрішньої впевненості.

цитата:

І постійно є бажання мати багато захисних реакцій, постійна гонитва за увагою до себе, добиватися любові,

А що ж вас тоді захистить, як не ваші захисні реакції? Поки нема інших способів витримувати напругу тільки вони вам і допомагають. Ви можете отримати більше від життя, якщо дасте собі шанс на зміни.

Ксенія Шалімова психолог Київ · Answer 6 · 2024-05-03 00:41:31

Ксенія Шалімова психолог Київ 03-05-2024 00:41:31

Будь ласка. Якщо буде потреба - звертайтесь!

👍 рекоммендовать:

Я заплуталась у своїх почуттях