Завидую всем

Доброго дня!
Як правило, заздрість буває пов'язаною з відчуттям власної цінності, з відчуттям сприйняття себе як особистості. І якщо Ви пишете, що це почуття з'явилося приблизно у віці 6-7 років, "коріння" проблеми потрібно шукати саме там. До речі, заздрість та жадібність певним чином, взаємопов'язані. Окрім того, це може бути якось пов'язане із значимими для Вас людьми. Наприклад, батьки часто при дитині із заздрістю говорять про оточуючих, бо їх батьки і, можливо, вони самі, довгий час жили в бідності... І така установка "застрягла" на рівні підсвідомості, щоб потім перейти в спадщину...
Або це може бути пов'язане з глибинним обезцінюванням себе. Коли немає почуття самодостатності і людина може сприймати себе лише через призму конкуренції та порівняння з іншими...
Насправді, якщо Ви дійсно хочете розібратися з цим почуттям, необхідна робота з підсвідомістю. Адже, якщо це така модель поведінки або установка, порадами та розмовами її не вирішити, однозначно. Можна навіть вже чітко розуміти причину появи такої риси, але... Все одно продовжувати заздріти. Бо це рівень нас, який керує нами, але ми самі до нього практично не маємо доступу.
Як батьки реагують на щось, що у них немає, але є у інших? І як до Вас ставилися в дитинстві?

Зависть — чувство, которое может испытывать каждый из нас. Всегда найдётся человек, чьи достижения заставляют либо восхищаться, либо злиться.
Можно научиться не завидовать другим людям и жить своей жизнью.
Главное противоядие от зависти — взять на себя ответственность. Только вы ответственны за свою жизнь
Как научиться быть ответственным?
Вам нужно принять это как факт — мы всегда ответственны за себя. Когда происходит это осознание, вы начинаете по-другому смотреть на жизнь. Уходит излишняя трагичность, вы быстрее ищете решения проблем, меньше «страдаете». Начинаете понимать, что вы сами выбрали себе это неприятное чувство зависти.
Необходимо понять, так ли необходимо для вас то, что есть у другого человека. Хотите ли вы на самом деле такую же внешность, телефон? Станете ли счастливее, если приобретём что-то, что есть у другого человека?
И нужно поговорить с собой. Часто рекомендуют выписывать на бумагу свои положительные качества или успехи — это хорошая методика. Так вы обнаружите, что на самом деле много чего можете, но из-за постоянного внимания к другой личности даже и не вспоминали о своих достоинствах.

Вам нужно перестать сравнивать себя с другими и избавиться от оценочного отношения к себе и другим. Наиболее короткий путь к этому - рационально-эмоционально-поведенческая терапия, однако, следует помнить, что в вашу личную философию, сквозь которую вы смотрите на себя и мир, следует внести устойчивые убеждения относительно вашей уникальности и неповторимости.