Алкоголізм у чоловіка

Доброго дня.

Ситуація з якою Ви стикнулись жахлива, і як чудово, що у Вас достатньо сміливості та рішучості прийняті міри безпеки та турботи про своє і благополуччя дитини.

Схоже питання, що було вище, чи знає дитина і чи бачила як батько був у стані сп'яніння? Чи говорили раніше щось їй про це?

Попри складну ситуацію для Вас, якщо дитина не розумію що сталось, вона все одно зчитує Ваші переживання, чи то злість чи страх чи тривогу, і коли причина цього не відома - стає тільки більш напружено.
Опираючись на те, що дитина знає - розкажіть їй, про погане його самопочуття, і що краще зараз Вам з ним побути окремо. Не варто згущувати фарби та говорити про чоловіка в поганому тоні, звинувачувати чи принижувати його, бо це завжди складно для дитини. Намагайтесь знайти нейтральні формулюванні, і говориит в спокійному стані. Можете сказати, що через алкоголь його стан поганий, і треба час, щоб йому стало краще. Тому що алкоголізм це хвороба, так чи інакше. Існують відео які доносять схожі проблематики до дітей, можете знайти для віку Вашої дитини, але це вже за Вашим бажанням.

Ви кажете про ніколи не повернетесь і це розумно, зважаючи на все, але не варто використовувати слова як "ніколи" і "назавжди" з дитиною, тому що вона може хотіти підтримувати зв*язок з батьком. Можете при потребі дозволити говорити по телефону, але тільки у стані тверезості іншого.
Важливо надати зараз мінімум необхідної інформації - чому Ви там де є, скільки будете, чи як вирішуватимете це зараз, що треба час. Не вивалюйте все але і не обманюйте дитину на пряму. Правду вона все одно або дізнається пізніше або здогадається сама, і це не покращить Ваших стосунків.

Вы большая молодец, что защитили ребенка.
Рассказать ребенку правду, как есть. Что алкоголизм это болезнь. Что это болезнь, которая требует лечения, длительного, но очень важно, чтобы человек признал ее, очень сильно захотел исцелиться и много приложил к этому усилий. Про нож не знаю, стоит ли говорит, наверно нет. Но про то, что муж стал агрессивен и опасен, и вам страшно и за себя, и за ребенка, да, сказать нужно.
Впрочем, ребенок наверно видел отца пьяным и его агрессию.
В общем, говорить правду, без излишних пугающих подробностей, но не приукрашая ситуацию и не давая ребенку надежду на то, что вы снова будете жить вместе.

А еще, хочется вам пожелать, чтобы вы позаботились о себе. Созависимые отношения это сложно, тяжело и забирает много энергии, сил и ресурса. И вам очень хорошо бы начать работать с этой темой в психотерапии. Разобраться в том, как вы выбрали такого мужчину, как строите отношения с ним и с самой собой, как случилось так, что дошло до ножа. Это не обвинения, типа как вы могли, а про то, что предположу, что такие отношения (пусть и без ножа) были какой-то период и важно их прожить, разобрать и сделать все, чтобы не допустить в будущем подобное. Потому что созависимость, даже если жить не с алкоголиком, все равно не позволяет строить гармоничные отношения и чувствовать себя счастливой.
Плюс у вас самой непростой период, переживания и вам нужна поддержка, возможность выговориться, разделить с кем-то свои чувства.
Поэтому, позаботьтесь о себе. Это будет в том числе и забота о ребенке.

Так и объяснить: "папа выпивает, последствия ты видишь, кроме того это еще и опасно для близких, для нас с тобой".
Правильно поступили, что уехали - спасли и себя, и ребенка. Ведь даже если бы не было риска для жизни и здоровья, проживание вместе с алкоголиком разрушает психологически каждого члена семьи.

Вітаю! Дуже співчуваю, що ви стикнулися з такою ситуацією (( Але ви вчинили абсолютно правильно, ви обрали не наражати дитину і себе на небезпеку. З приводу як пояснити дитині - тут є кілька варіантів, дивлячись наскільки дитина зрозуміла сама що відбувається тоді. Наскільки вони емоційно близькі були з батьком? Але я погоджуюся з колегами, що в ідеалі - краще пояснити якомога ближче до правди. Як варіант - сказати, що батько зараз дуже хворий, і що не зможе жити з вами, що йому буде потрібно дооовге лікування в спеціальних лікарнях. Ну і саме тому вам з дитиною буде краще жити зараз там, де ви є - що так безпечніше для всіх. І доречі, чи є у вас у самої хтось з близьких, або з друзів, хто допоможе оговтатись від пережитого, і хто зможе підтримати? Як ви сама почуваєтесь?