Любов?
Практично все життя я плазую перед людьми. Навчилася цьому, мабуть, ще в дитинстві. І роблю так досі. Причому автоматично, несвідомо. Я розумію що відбулося вже після закінчення ''сцени''.
Тобто, коли мені дуже потрібно чогось від когось домогтися, чи відстояти свої інтереси і ситуація значуща, я не спілкуюсь на рівних, асертивно. Я стелюся під ноги і приймаю подачки. Я не почуваюся гідною і повноцінною, але часто це працює, вдається само собою і не вимагає спеціальних зусиль.
Але зараз я хочу полюбити людину. Це можливо тільки на рівних. Не плазуючи, не стелячись під ноги. Але боюсь поранити. Я знаю себе, що здатна на такі може й несвідомі, але явно нечесні ігри, це звичка або частина моєї природи. Чи є в мене вибір, можливість вийти з цієї схеми?
Я хочу любити цю людину, бо відчуваю що це моє, що саме цю людину мені хочеться огортати теплом і ніжністю.
Хоча і розумом розумію що це ризик, небезпека, що моя любов може бути йому непотрібна.
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.