Як позбутися відчуття заздрості та як перестати себе недооцінювати?

Доброго дня!

Боюся будь яких змін, постійна тривожність, живу минулим, не можу багато ситуацій відпустити

Співчуваю Вам і водночас розумію, наскільки гнітючий стан охоплює Вас.
Я правильно розумію, Ви наче боїтесь ЖИТИ(!) Бо це означитиме постійно якісь зміни, а Ви не готові до них адаптуватись. Маєте сумніви, що впораєтесь, що витримаєте емоційне навантаження. Тому психіка розвертається в минуле - в те вже знайоме, із чим стикались раніше.

Підкажіть будь ласка як боротись з цими відчуттями?

Узагальнене вживання терміну "боротись", сподіваюсь, має інший сенс - як вийти з полону тривожності? Як почати жити повноцінним життям? Як сміливо будувати своє сьогодення?
Боротись точно ні з чим не потрібно, адже в боротьбі з'являються переможці і переможені, а це все будуть Ваші частини особистості.

Я не відчуваю себе щасливою

Прикро? Окрім того, що вже зазначили, які ще чинники крадуть Ваше щастя?
До речі, щастя в Вашому розумінні як виглядає?

В мене з чоловіком не було весілля через те що я не хотіла

Зараз усвідомлюєте, через що тоді не хотіли весілля?

Варто також звернути увагу на Ваші очікування від подружнього життя. Що не справдилось? Наскільки задовольняють Вас стосунки з чоловіком? Що, можливо, було б бажано змінити?

як боротись з цими відчуттями?

Відповідь пряма і конкретна - розпочати взаємодію з психологом, аби дослідити причини ТАКОГО стану, збудувати всередині опори і віднайти способи, аби жити без страху і тривоги.

Відредаговано автором 21-06-2024 14:21:17

А що заважає втілити у дійсність ті мрії, які у Вас не вийшло реалізуати раніше?

Здравствуйте. Как давно вы поняли, что не чувствуете себя счастливой? Счастливой - это какой? То есть, что вам нужно для счастья? Почему возникает тревожность? И каких перемен вы боитесь? Какие ситуации вы не можете отпустить?

Ваша тривожність є основою всіх проблем.
Тривожні люди, як правило, бояться майбутнього, тому що в ньому немає визначеності.
Виникають думки - "А раптом буде гірше", Але може бути і краще
І ідеалізують минуле, в якому все знайоме, хоча і були проблеми.
Проблема також полягає в тому, що Ви не можете вирішувати труднощі. з якими стикаєтеся у теперішньому, і тому схильні прикрашати та перебільшувати минулі успіхи та приписувати позитивні значення, яких насправді не було. Ви частіше згадуєте лише гарні моменти та забуваєте про погані.
Але минуле не завжди є ворогом сьогодення. При правильному настрої воно може бути джерелом руху вперед. Набутий досвід може стати основою мудрості для ухвалення нових рішень.
Обговоріть свої проблеми з психологом, щоб рухатися далі.

Доброго вечора!

Переглядаючи стрічку інстаграму я зрозуміла що я починаю заздрити людям в яких відбуваються хоч якісь зміни в житті.

А яких змін Вам би хотілося?
До речі, в інстаграмі багато чого виглядає краще, ніж в реальному житті.
Навіщо Вам порівнювати себе з іншими?

Боюся будь яких змін, постійна тривожність, живу минулим, не можу багато ситуацій відпустити

Так було завжди чи лише почалося останнім часом?

Доброго вечора!
Ви запитуєте "Підкажіть будь ласка як боротись з цими відчуттями?"
Насправді, ніяк'. Тобто, боротися з самою собою - дуже невдячна справа.
Це лише психо-емоційно виснажить Вас ще сильніше. Адже, заздрість та занижена самооцінка - це нестача внутрішнього ресурсу, що і не дає можливість людині почувати себе щасливою.
От давайте спробуємо зрозуміти, а що таке заздрість? Заздрість на рівні почуттів - це несвідоме бажання мати щось таке, що нам не належить, тобто,
відібрати у інших те, на що у нас не має внутрішнього ресурсу. Це те ж саме, що намагатися підняти штангу без необхідної підготовки. В кращому випадку, ми просто не зрушимо її з місця, в гіршому - надірвемося.
От Ви пишете "я починаю заздрити людям в яких відбуваються хоч якісь зміни в житті". А трошки згодом доповнюєте "Боюся будь яких змін"
Зміни на краще в нашому житті не приходять самі по собі. Ми повинні внутрішньо бути до них готовими. А як зміни можуть початися, коли Ви ж сама їх і не пускаєте в своє життя своїми страхами? Окрім того, якщо жити минулим і "тягнути" за собою багато непрожитих ситуацій, для майбутнього просто немає місця.
Ви пишете, що постійно звинувачуєте себе. Я правильно Вас зрозуміла, Ви так себе поводили завжди, з дитинства?
Але ж ми відчуваємо себе винними лише тоді, коли в дитинстві недоотримали необхідного тепла та підтримки, коли не було почуття захищеності і повного прийняття, коли нас частіше сварили, аніж хвалили і коли не звертали уваги на наші бажання, мрії та потреби.
Як до Вас ставилися батьки в дитинстві?

Боротись з цими відчуттями не треба, треба їх пропрацьовувати разом з психологом. Одразу скажу, що самотужки не вийде. Тільки на психотерапії.
Ці всі відчуття говорять про психологічну травмованість Вас, думаю, ще в дитинстві. В першу чергу батьками.