Что делать если окружение давит на тебя после развода!

У вас был опыт созависимых отношений. Плюс еще и достаточно ранний опыт замужества и материнства.
Сейчас вы описываете МЧ тоже не взрослого, а привязанного к маме.
Скажу так. Пока вы не разберетесь в самой себе - как вы выбираете мужчин, как строите отношения, не научитесь опираться на себя и выстраивать границы, отношений нормальных со взрослым мужчиной не случится. К сожалению. И ваша дочь это будет все наблюдать, что тоже не ок.
Поэтому я бы рекомендовала вам психотерапию, чтобы разобрать все эти вопросы. А вопросы достаточно серьезные и большие, поэтому психотерапия будет длительной, не пару месяцев даже.

Какие у вас отношения с родителями?
Какие отношения между ними?
Сколько времени длились ваши предыдущие отношения?
Вы работаете? Есть ли свое жилье?

Доброго дня!

С того что вы описали - у вас нарушены границы. Вы не научились их правильно выстраивать.
Начиная от бывшего мужа - заканчивая мнением вашего окружения.
Вы говорите что вас осуждают за вас выбор. Кто конкретно - окружение?
Я так понимаю, за ваш выбор вас и ранее осуждало ваше окружение?
И потому сейчас вам так сложно отстаивать свой выбор и свои границы?
Вы все время оборачиваетесь назад... ждете одобрения - его не получаете и начинаете еще больше сомневаться в своем выборе, и в себе в итоге.
Позицию жертвы обстоятельств проигруете - не сами формируете эти обстоятельства посредством своих личных решений - а позволяете именно позволяете, чтоб на вас влияли другие люди - поддаетесь их влиянию и настроениям ( потому вам бывший муж на вас досих пор еще влияет)

Вам нужно развивать в себе уверенность в себе, и ценность себя.
Начать ценить себя - уважать себя и свой выбор!
И защищать, и отстаивать и свое мнение - и свой выбор - и свои личные границы - кто бы что вам не говорил - а идти своим курсом - вот как надо к чему выйти вам.
Тогда ситуация у вас в жизни выравняется - но это после проработки над собой желательно с психологом - так как вы запутались.

И еще момент -
"Когда я сказала об этом ему , он сказал не обращать внимание она не кого не любит из моих виборов ( тоесть девушек , из прошлых и теперешних отношений) .
Говорить я не чего больше не стала мне все ясно что я не когда не буду вступать в эту битву , технически у меня уже поражение . "
Это не ваша ответственность - это ответственность и выбор вашего молодого человека - он тоже не умеет защищать свои границы - привык игнорить - свыкся уже так жить.
Но вас никто не заставляет это все принимать - если вам это не приятно - поставьте его перед фактом - либо он очерчивает границы с матерью - поясняет ей что позволено, а что нет - по отношению к нему, и к вам.
Либо вы тогда думаете - а нужен ли вам такой формат отношений?
Если вы конечно готовы к таким шагам.

Не бойтесь быть одна с дочкай - это и есть самодостаточность!
Но с другой стороны из за негативного опыта с мужчинами - вы не проработали развод с мужем - не сделали выводов, и не отпустили это все до конца.
И почемуто притягиваете именно мужчин с которыми - не можете почувствовать себя расслабленной ( без напряга) и в защите - вот эти темы вам надо проработать с психологом.
А то что развелись и ушли от человека, который вел деструктивный образ жизни - это очень хорошо!
Вы спасли себя!
У вас есть кому вас поддержать - родители или друзья?

Выйти замуж за состоятельного мужчину, готового нести ответственность за себя и семью, хотят многие женщины.
Но не всегда это получается. И причины могут быть разные.
Но многое зависит от женщины, от ее умения общаться, строить отношения с мужем и его мамой, прекратить с ней конкуренцию.(что очень непросто).
Начинать нужно всегда с себя и разобраться со своими эмоциями, представлениями о семье. Тогда Вы не будете срываться на ребенке. Вы нервничаете, не знаете как поступить и как результат - страдает ребенок.
Также нужно знать мужскую психологию. Тогда Вы не будете совершать тех ошибок в отношениях с мужем,. которые явно просматриваются в Вашем письме.
Все это решаемо. Вам коллега порекомендовала обратиться к психологу, я согласна с ней.

Доброго дня! Сумно читати ваше звернення, стільки незрозумілого в житті у вас, не виясненого, важко з таким тягарем, думаю, кожен день.

Я не знаю как на это все реагировать

Є закон, є усні домовленості між батьками, є ваші обовязки перед дитиною, і вашого чоловіка. Розберіться зі своїм колишнім в цьому, хто за що платить, хто що робить, і закрийте це питання, щоб не було маніпуляцій, очікувань і розчарувань.

как реагировать если тебе постоянно кто то говорит со стороны

Відповідати спокійно і без емоцій щось типу "дякую, що турбуєтесь, але це моє (і мого чоловіка) особисте діло, якщо буде треба, я спитаю вашої поради".

Я говорю что я не мамка

Так само, як з колишнім: сядьте і домовтеся, хто що робить по дому, хто за що відповідає, хто кому чим і як часто допомагає, не соромтеся просити про допомогу на регулярній основі (наприклад, 1раз домовтеся, що чоловік миє посуд по вечорам, або через день, або в якісь чіткі дні тижня, сидить з дитиною 1-2 години, щоб ви могли побути з собою... те, що вам хочеться).

Доброго вечора!
Колеги написали вже багато корисного. Тому я спробую зосередитися на головному.
Щоб давати конкретні поради, недостатньо інформації, загалом, про Ваше життя. Тому я можу лише припускати, що зважаючи на перший шлюб з чоловіком, який вживав "наркотики, частые измени , скандалил", і Ваше дитинство було дуже далеким від гармонічного. Які у Вас стосунки з Вашим батьком? Як він ставився до Вас та Вашої мами в дитинстві?
Адже, батько - це перший чоловік в житті дівчинки. Тому, як правило, дорослішаючи, ми обираємо підсвідомо такі стосунки, які чимось нагадують нам дитинство.
Є певні закони стосунків, чоловік зраджує та сканалить здебільшого тоді, коли жінка дуже психо-емоційно залежна від нього. Тобто, перебуває в ролі "жертви". Як на мене, хоча Ви і розвелося зі своїм першим чоловіком, із співзалежних стосунків все одно не вийшли і з другим чоловіком. В стосунках з яким, так само, більше перебуваєте в ролі "жертви" з ним, так і з його мамою.
Ви пишете, що Ваш хлопець - це друга дитина. А як давно Ви зрозуміли, що він інфантильний? І для чого тоді почали жити з чоловіком, який не бере відповідальність за Вас та Вашу дитину? Адже, можна було просто зустрічатися, щоб придивитися один до одного краще.
Окрім того, Ви пишете, що батько дитини не хоче давати на неї грошей. А чому не подасте на аліменти? Тоді Вам не потрібно буде випрошувати гроші і вислуховувати від нього образи - це перше. І якщо Ви живете з новим чоловіком, то в нормі, новий чоловік повинен в певній мірі турбуватися і про Вас, і про Вашу донечку! Адже, ви одна сім'я! ("Еще вопрос - как реагировать если тебе постоянно кто то говорит со стороны что моя 2 половинка не папа ребенку и вообще что это такое что он её воспитывает , хотя ми живем все вместе год!"). Я не знаю, хто Вам таке говорить. Але те, що поради дуже далекі від роду них - це факт. Як реагувати? Обирати для спілкування людей мудрих можливо, старших за Вас, у яких гарні сімейні стосунки.
І ще таке питання. Якщо батько дитини наркоман і людина з девіантною поведінкою, для чого Ви даєте йому дитину? Окрім того, людина яка вживає наркотики, навряд чи може бути адекватною. Тому звідки у Вас такі завищені очікування по відношенню до нього? Складається враження, що Ви екс чоловіка і досі вважаєте людиною, яка несе відповідальність за свою поведінку. Але це величезна омана, яка лише виснажує Вас і змушує весь час переживати та ображатися. Звідси і "зриви" на дитину, бо Ви психо-емоційно сильно виснажені. Це все одно, що очікувати молока від бика.
Зо робити?
На мою думку, у Вас просто немає.прикладу нормального сімейного життя і до того ж, відсутні повністю знання про правила гармонічних стосунків.
Як тільки приведете себе та свою нервову систему в порядок, навчитеся правильно себе поводити, не дозволяючи нікому Вами маніпулювати, припините і
зриватися на свою дитину. До речі, а Ваша мама зривалася на Вас в дитинстві?

Відредаговано автором 01-07-2024 20:49:29

К сожалению, же стал с родителями-алкоголиками это всегда приводит к созависимости, тревожности, страхам. Избавление от этого путем длительной психотерапии возможно.
Из плюсов - вы сильная и смогли заботиться о себе с 14 лет, заботитесь о ребенке. Этим не каждый взрослый похвастается.
Жаль, что пришлось рано повзрослеть, но в этом ваша сила

То, что Вы транжира - не удивительно.. Это следствие переживаний из-за прошлых ошибок, незавершенных отношений, детских травм и других проблем, которые Вас беспокоят. В этом случае стоит детально проработать свои переживания и разобраться, как они влияют на ваше психологическое состояние.
.Деньги — это психическая энергия других людей, энергия их труда, интеллектуальной работы. По свойствам она похожа на суррогат энергии любви. Поэтому в момент, когда Вы чувствуете недостаток любви или позитивных эмоций, Вы делаете покупки.
Это закономерно. Покупки повышают настроение, наполняют энергией. Только если этого не осознавать, можно накупить много бесполезных вещей, не решая самой проблемы — потребности в любви. Но замена любви на покупки приводит к долгам и неудовлетворению жизнью, а потому к этому вопросу стоит подходить более осознанно.
Любая негативная эмоция чаще всего либо «заедается», либо заполняется радостной энергией от покупок. Однако, стоит отметить, что часто неумение управлять своими эмоциями обходится нам слишком дорого и порой проще инвестировать деньги в хорошего психолога, чтобы научиться управлять собой, чем спускать деньги на ветер.

Відредаговано автором 02-07-2024 01:13:09

Дякую за щирість!
Ви лише підтвердили мої думки та припущення. Насправді, Ви абсолютно правильно міркуєте і це основне. Бо Ви вже готові все змінити в своєму житті.
От Ви пишете "меня раздражает когда я злюсь как люди чавкают , резкие звуки , беспорядок.." І самі ж пишете далі причину цього: "Этого когда я спокойна всего этого как будто не замечаю". Тобто, основною причиною роздратування та конфліктів є наш психо-емоційний стан, як це не дивно. Коли ми в ресурсі, у нас багато сил і ми можемо терпіти оточуючих. А коли сил не має, нас дратує навіть те, на що раніше ніколи не звертали увагу. Отже, перше. Потрібно навчитися відновлювати свої сили. А це контакт з природою, мудрі, розвинуті люди, які в ресурсі і Вас підтримують та правильний світогляд, який у Вас через травматичне дитинство має багато похибок.
Друге. Коли дитина маленька, вона впоратися з
травмами не може. У неї не має на це ні сил, ні знань. І тому природа, щоб її захистити, всі травми переводить на рівень підсвідомості. Тобто, травми нікуди не діваються, але певний час ніби забуті. При цьому, саме травми дуже сильно впливають на наше життя, створюючи обставини, ситуації та притягуючи людей, через яких ми мусимо звернути увагу на свій внутрішній стан, щоб почати змінюватися. Як кажуть "від себе не втечеш" навіть, якщо з чоловіком вже розлучився. Біль застрягає і кожного разу тригерить, достатньо найменшої згадки або контакту. Окрім того, якщо батька не було у плані Вашого виховання, на рівні підсвідомості він все одно існує у вигляді можливих образ на нього, страхами та очікуваннями, які, знову ж таки несвідомо, Ви, як на мене, переносити на тих чоловіків, які поруч. Окрім того, є поняття установок та моделей поведінки. Якщо мама на Вас кричала та била Вас і ображала, Ви, люблячи свою дитину, автоматично станете робити те ж саме. Мало того, чим сил ніше образа на маму та ненависть до неї, тим швидше станете себе поводити як вона зі своєю донечкою. У
Так діє закон стосунків.
Отже, щоб стати гармонічною і мати нормальні стосунки, необхідно пройти повну трансформацію цих всіх установок, моделей поведінки та травм на рівні підсвідомості. У таких випадках, навіть, якщо Ви вже знаєте, як правильно себе поводити, на превеликий жаль, подолати свої рефлекси дуже складно без зміни тих же поведінкових моделей та установок, які сформувалися в дитинстві.
У всякому випадку, вихід є. Головне - це Ваше бажання, наполегливість і професійність психолога.

Відредаговано автором 02-07-2024 13:51:32