Не можу знайти спокій

Здається в минулому було краще. І таке протягом всього життя. Хочеться повернутися в минуле, бо там було краще. Раніше жила в Києві, дуже любила це місто. Потім треба було переїхати в інше місто. Я весь цей час чекала, коли ж поїду в Київ. Страждала. А коли приїхала в Київ, вже в інші умови, в інше оточення, обставини, то мені було тяжко і погано. В мене був вибір, переїжджати чи не переїжджати. А коли переїхала в Київ, захотіла знову повернутися назад, бо там наче було краще, хоча я розуміла що весь час ненавиділа те місто. Але якось мозок захотів повернутись. Що я зробила помилку. Я вірю, що всі зміни до кращого. Усе досвід, навіть погані часи чомусь вчать. Мені хотілось втекти, але в першу чергу мабуть від себе і своїх проблем, щоб десь мені було добре. І от я повернулась і зрозуміла, що мені не подобалось тут. Захотіла назад в Київ, якось вважаю, що якшо вдалось там більш менш шось налагодити, то чого я втратила цей шанс. Зараз у пошуках роботи. І не знаю, де краще. У Києві житло дороге, а тут дешевше. Проте я дуже люблю Київ. А шоб вижити в Києві треба не одна робота. А в мене сил просто нема. Не хочеться нічого. Я не знаю, яку роботу хочу, який напрям. На якій раніше працювала не подобається, а на що міняти... І я шукаю той спокій, місце де мені спокійно, і не можу знайти, бо всюди, куди б я не пішла мені погано, всередині нема спокою. Не відчуваю, що я на правильному шляху. Я заплуталась. Сил нема. Вічна занепокоєність. Якщо іти в новий напрям роботи, потрібні сили навчатись. А я і так весь час до цього вчилась і ні до чого не прийшла, не подобається робота. Розчарування якесь, гірко на душі. Нічого не хочеться взагалі. Нема спокою. Хочеться тільки лежати і взагалі не існувати. Не хочеться нічого робити, їсти не дуже хочеться, якось нема сил. Відчуття, що це кінець. Треба іти на роботу, а я не знаю, яку роботу я хочу, що принесе мені спокій, що я на своєму місці. Я не хочу нічого. Не хочеться жити. Навіть якщо пропишуть антидепресанти, який з них сенс, якщо не знайшов свій шлях. Таке відчуття, що я сама зруйнувала своє життя. Одне не вірне рішення тягне за собою все інше. І я не знаю як мені тепер розгрібати. У мене відчай. Порадьте, будь ласка, з чого тут почати зміни і які? Дякую