Question

21-08-2024

Вітаю👋🏻
Два місяці тому я була на сьомому небі від щастя, тому що дізналась про вагітність. Це була перша вагітність, не дивлячись на молодий вік, дуже очікувана. Я робила максимально все для того, щоб вона протікала добре. Але пʼять днів тому, коли прийшов час першого скрінінгу, я почула слова : « вагітність завмерла», і в мене просто пішла земля з-під ніг. Я знала, що таке трапляється, але була впевнена , що це обійде мене.
Це нереально важкий моральний і психологічний біль, мені здавалось , що я змирилась з цим після того, як зробили чистку і я зрозуміла , що точно дитинки не буде , але наступні 3 дні я не можу перестати картати себе. Мені здається, що в цьому моя провина і в мене доходе до істерик і зривів , в мене поруч є підтримка чоловіка та сімʼї, але всередині я зʼїдаю себе, відчуття ніби в мене забрали душу. Ззовні я посміхаюсь і кажу, що все добре , але всередині я ніби померла в той день, коли дізналась про це. Я не знаю як з цим справитись , та заспокоїти себе , як нарешті справді змиритись з цим і пережити цей період.

Вопрос от: nik91d; Возраст: 20

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

21-08-2024 12:40:51Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 370197 для Ирина Константиновна

Дякую, останні стрічки запали в серце і змінили моє бачення на цю ситуацію

21-08-2024 12:43:58Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 370209 для Валентина Михайловна

Дійсно так і є, рідні хоч і поруч і підтримують, але слова : « нічого страшного, ще народиш» і тому подібні, які ви написали, я чую постійно, тому і ззовні роблю вигляд, що вже відпустила цю ситуацію. І я розумію їх, тому що вони не знають як правильно підтримати , їм не знайома ця ситуація. Дякую вам за ваші слова.

21-08-2024 12:59:51Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 370214 для Валентина Михайловна

Дякую за пораду, ви праві

21-08-2024 18:35:06Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 370227 для Алла Володимирівна

Дякую вам. Щодо назвати дитинку, я згадала, що за день перед тим, як про це дізнатись, мені приснилось, що я народила дівчинку, думаю це було якось повʼязано…

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Похожие онлайн консультации

13-12-2023 Як пережити перше розлучення з хлопцем

12-07-2021 Як пережити ,розійшлась з хлопцем

08-05-2020 Як пережити розставання з хлопцем?

10-12-2012 Як це пережити??

17-12-2011 порадьте мені,як це пережити і сравитись з цим?

score 5 · Answer 1 · 2024-08-21 03:01:40

Завмерла вагітність - складна тема, яка здатна потрясти життя будь-якої жінки.
Завмерла вагітність може бути пов'язана з генетичною патологією.
Плід формується з генетичною помилкою, тобто сама природа вважає їого нежиттєздатним.
Не кожна втрачена вагітність – явне зло. Так природа подбала про те, щоб виправити генетичну помилку. У дитини були несумісні з життям відхилення у розвитку.
Вашої провини у цьому немає.
Дайте собі можливість прожити Ваші почуття. Не треба говорити собі «я не плакатиму, я сильна, я стримаюся». Є лише один спосіб завершити сумування — прожити свої почуття, не зупиняти себе, не намагатися бути сильною
Дуже важлива підтримка оточуючих. Як правило, треба людям прямим текстом говорити, що від них потрібно. Наприклад: «Приходь, будь ласка, приготуй мені суп. Я зараз не можу готувати, а їсти треба». Або так: "Приходь і дай мені просто поруч з тобою помовчати і поплакати"
Щоб тривоги при наступній вагітності було менше, важливо відгорювати цю втрату і дати дитині її особисте місце у своєму житті, у своєму серці, визнати її. Зрозуміти, що є її місце у материнському серці. І є місце для майбутніх дітей.
Зараз, коли Ви зіткнулися з такою ситуацією, здається, що довкола Вас — один біль.
Але через якийсь час крізь цей біль ви почнете трохи бачити життя. Поступово болю поменшає, а життя — стане. більше. Все тому, що життя більше за біль. І любов до дитини більше, ніж біль.
Через якийсь час, можливо, залишиться тільки велике кохання у вашому серці. Ви вже назавжди мама цієї дитини - незалежно від того, скільки часу вона прожила. Пам'ятайте та знайте: Ви хороша мама для своєї дитини і Ви їй залишитеся назавжди.

Відредаговано автором 21-08-2024 03:06:01

Ірина Миколенко психолог Полтава · Answer 2 · 2024-08-21 04:29:47

Чтоб это все прожить и пережить нужно время ... и много времени.
Конечно вам очень тяжело... и знаете если не хотите улыбаться не улыбайтесь... не надо сейчас вам наигранности... будьте естественной.
Делайте все от импульса - проявляйте эмоции - плачьте... не держите это горе в себе.
Вам нужна сейчас - психотерапия с психологом.
Очень хорошо, что вас поддерживает муж и семья.
Понятно что корите себя... но если вы говорите, что старались и ответственно подошли к беременности - то вам объективно не за что себя корить.

Знаете сейчас скажу слова - может вы их не сразу воспримите - а только через время.
(Такие более философские нюансы).
Это Судьба!
Значит малышу еще не время рождаться было... ( воплощаться на этой земле)
Возможно вы психологически, еще может не были готовы к детям ( и такое бывает)
Хотя вам кажется сейчас - что готовы были. Всетаки вы сами сказали - что юны еще.
И да, такое к сожалению бывает у женщин... организм очень сложная конструкция - не всегда все можно предусмотреть - плюс бывают и врачебные ошибки - не правильное лечение и т д
В такой теме много факторов - которые могли повлиять - необязательно именно ваши действия.
Банально стресс - перегруз по работе - или плохое питание - нюансы интимной жизни секс и т д.

Пройдет какоето время и вы восстановитесь! Постепенно потихоньку - но восстановитесь!
Главное у вас есть любящий муж - который вам подарит еще деток.

Это жизнь... а она бывает разной...
Но главное не отчаивайтесь!
Значит это испытание вам надо пройти!
Сил вам!

score 3 · Answer 3 · 2024-08-21 12:35:17

Сочувствую вам. Это очень тяжело. Знаю на своем опыте.
Проживается это как любая утрата - дать себе время, возможность выплакаться, прожить все, что есть на душе, разделить с кем-то переживания, не закрываясь и не оставаясь один на один с проблемой.
Если есть возможность - обратитесь к психологу.
Часто близкие в искреннем желании помочь начинают делать то, что усугубляет состояние - пытаются обесценить (да ладно, еще родишь/да маленький срок, что ты убиваешься/отвлекись уже, хватит страдать), пытаются утешить (значит так надо было/это судьба/значит не время).
Подобные слова приводят лишь к тому, поддержка не чувствуется и появляется еще и стыд, что так долго плачешь, и страх говорить про это, потому что снова услышишь привычное в ответ.
Поэтому важно сказать близким людям, мужу, что вам важно прожить и отгоревать свою утрату. А она есть и большая, несмотря на совсем маленький срок.
Улыбаться и делать вид, что все ок не стоит. Так вы и себе не даете возможности прожить истинные чувства и близких вводите в заблуждение, поскольку сложно догадаться, что у вас на душе и поддержать вас, если вы демонстрируете другие чувства.

По поводу вины вашей, то ее нет. На ранних сроках часто происходят срывы - так природа заботиться, чтобы рождались здоровые дети. Это не утешит вас, но говорю это к тому, что вы никак не влияете на этот процесс. Все, что было в ваших руках, вы делали - ждали своего малыша и радовались ему.
Мне искренне жаль, что так вышло

Відредаговано автором 21-08-2024 12:36:33

score 2 · Answer 4 · 2024-08-21 12:49:29

Вы можете открыто сказать, как есть - "Подобные слова меня ранят, не говорите так пожалуйста. Я понимаю, что вы хотите меня поддержать, помочь, но это не помогает, а делает больнее. Сейчас мне плохо, я горюю за своим малышом. Да, другого я рожу, но сейчас мне тяжело"
Возможно вы знаете, какую бы вам хотелось получить поддержку. Например, попросить обнять и молча поплакать. Или может просто послушать вас, покивать и посочувствовать.
Так вполне нормально будет сказать. Возможно ваши близкие и не догадываются, как вам больно

score 4 · Answer 5 · 2024-08-21 14:53:27

Вітаю вас!

Співчуваю вашій втраті, бо це це є велика втрата. Її треба оплакати, відгорювати. Спробуйте віднестись до цього абсолютно серйозно, як до даної реальності яку треба прожити, бо зараз є сум, біль, горе. Назвіть якось цю дитинку, попрощайтесь і подякуйте її за той короткий період вашого спільного життя та серцебиття один об одного. Вона точно вже ініціювала вас у материнство, хоча воно було коротким і не до кінця щасливим. Розумієте, з будь-яким материнством дівчина втрачає свою наївність, а у вас точно відбулась і власна втрата дитини і свого якось безпечного дитячого стану. Дуже багато жінок проходять це випробування і тут немає вашої провини. Це вибір і дитини піти, побути стільки стільки їй потрібно. Зробіть щось хороше в пам’ять про цю крихітку життя і хай ваша любов здолає цю печаль! Співчуваю і підтримую вас! Якщо буде дуже важко, рекомендую вам психотерапію!