Question

08-11-2010

Мені 20 років, взимку цього розу вийшла заміж. Чоловікові 27. Довго думала, чи варто в такому віці так серйозно міняти своє життя. Думала, що сім"я чоловіка хороша, що підтримають і допоможуть. Все так і було до весілля. Ми з коханим приїжджали до його батьків, нормально проводили з ними час, вони завжди цікавились, як в мене справи чи все в порядку... Думала, що буде все як в казці. І чоловік хороший, працьовитий, розумний, любить мене більше всього на світі... Сестра його - моя ровесниця, ми подружились, завжди брали її з собою, коли вибирались кудись, перезнайомила її зі всіма своїми друзями, їздила з нею вдвох на два тижні відпочивати на курорт, все було чудово. Я вважала, що все таки знайшла кльову вірну подругу, що близькі будемо і тд. Я дуже симпатична, ніколи вдома не сиділа, завжди в мене були хлопці, залицяльники, ухажори, від недостатку чоловічої уваги я не страждала. Друзів у мене теж багато, люблю з ними проводити час, люблю з ними спілкуватись. Серед кола моїх близьких ніхто не розумів, чому б це мені так швидко виходити заміж, якщо я маю все що мені потрібно - навчання, друзів, чудових батьків, хлопців, розваги.Коли відіграли весілля, все кардинально змінилось. Чоловікові батьки не давали мені змоги висловитись - їхня думка завжди була найправильнішою, інші - нічого не варті (особливо моя). Їхні "люб"язні" поради доходили вже до того, які труси і коли мені носити. Я не сварилась ніколи, не огризалась, не виправляла їх. Сестра до того прив"язалась до нас, що незадовго після весілля в"їхала з нами в один номер в готелі в Карпатах. Коли я говорила чоловікові, щоб відселити її, то все що від нього почула "вона моя сестра, я не можу нікуди її відселити, я буду за неї переживати". В результаті я почала після декількох таких ситуацій почувати себе на другому плані і то за кулісами. Свекруха не жаліла слів, щоб розказати, яка в мене фігура жахлива, ноги криві, очі не того кольору, їжа яку я готую жахлива (хоч я її ніколи нічим свого виробництва не пригощала). Я пожалілась чоловікові, що мені погано. Він не відреагував. Тоді я пішла від нього на декілька днів до батьків своїх. За цей час його відьмочки пообкакували мене як тільки могли. Вчора викликали "на кавьор" до себе, коли ми до них в гості приїхали. при чому чоловіка попросили не йти зі мною. Наговорили різного і багато, в основному про те, яка я погана і якби не вони, то б мене зараз не було поруч з коханим і що мені треба цілувати за це їм ноги. Чоловік розривається між нами. Що мені робити?

Вопрос от: Ірина; Возраст: 20

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Дарія Рудь
(Онлайн)

Анна Анатольевна Данилейко · Answer 1 · 2010-11-08 22:12:54

Шановна Ірнина, однозначно потрібно відверто поговорити з вашим чоловіком, і відвідати сімейного консультанта, оскільки необхідне всестороннє обговорення і думка подружжя. Можливо знадобить декілька сесій психотерапії для усвідомлення мотивів, реальних відчуттів та очікувань, і систематична сімейна терапія для подальшого врегулювання відносин.

Анна Александровна Шуринова · Answer 2 · 2010-11-09 00:32:34

Здравствуйте, Ирина, я соглашусь с коллегой. Вам с мужем нужно откровенно поговорить. Скажите ему, что Вы чувствуете в этой ситуации, попробуйте передать всю важность ваших эмоций. Но только не в коем случае никаких упрёков, обид и оскорблений. Попытайтесь вначале выяснить какие чувства у него вызывает эта ситуация. Дайте ему понять, что Вы его понимаете, а потом уже о наболевшем говорите сами. Для разговора выбирите спокойную распологающую обстановку.
А ещё, если ценность семьи вами обоюдно будет оценена, то нужно всеръёз задуматься над тем, чтоб не пускать внутрь вашей семьи ни критиков, ни советчиков.

Александр Владимирович Степанов · Answer 3 · 2010-11-09 10:26:15

Задача жены заниматься мужем, а не растрачивать свою энергию на свои чувства по поводу вторичных отношений. Извините за жёсткость. И ещё, хочешь сохранить мужа - "полюби" его мать, но сумей стать для него "главной". Это даже не психологические советы, а проверенные временем житейские мудрости нашей культуры, которые круче всякой психологии.
А теперь главное. Вы ЖЕНА, а не 20-ти летняя девчушка и муж для Вас главное, даже не Ваши родители, поэтому уходить от мужа даже на ночь недопустимо. Я уверен, что эту мысль Вы сумеете донести всем окружающим!

Алина Шинкарева · Answer 4 · 2010-11-09 12:17:42

Добрий день, Ірина!
Це вже національна традиція "зїдати" невістку. Якщо ви більш сучасна молода жінка, то можете і не приносити свою молодість у жертву родинним стосункам вашого чоловіка. Крок за кроком ви дозволяли все глибше порпатися в своїй особистості: друзі, відпочинок, спільний готельний номер, нарешті труси. Мені здається ви дещо ідеалістично ставилися до обєднання у родину. Найкраще жити окремо.

Ольга Владимировна Лазаренко · Answer 5 · 2010-11-09 14:54:07

Ірино!
Найперше, що ти хочеш робити? Якщо хочеш жити далі з чоловіком і зберегти сім`ю, то краще жити окремо від його та своїх батьків, і поступово вибудовувати з родичами таку дистанцію і такі стосунки, які будуть влаштовувати в першу чергу вас.
Агресія з боку свекрухи та сестри - це така форма реакції на психологічне відокремлення їхнього синочка і брата від них.
А ще - ваші з чоловіком стосунки будуть міцними і по-справжньому близькими тоді, коли у вас буде спільна позиція стосовно будь-чиїх родичів і будь-яких подій. Домовляйтеся і обговорюйте. А ще - аналізуйте себе. Адже чомусь ви дозволяли так з собою поводитися.
Якщо самотужки важко - тоді на консультацію до психолога. Удачі вам.

Якщо свекруха і її донька псують мені життя?