Що не так?

Ніколи не думала, що такий красень може звернути на мене увагу, враховуючи мою невпевненість і закомплексованість(як би не було ,в людях я теж розбираюсь, хто і чим дихае)Він був на 8 років старший,самовпевнений, мав контракт в Україні на 2 роки, шукав герлфренд. Тож я почала з ним спілкуватись по скайпу, то в живу бачитись. Він натякав про секс, але я боялась сказати, що е дівчиною-соромилась, що то дуже пізній вік. І після затяжного періоду залицянь(6 місяців), при зустрічі він веде до себе і пропонуе зайнятись сексом, на що я була не проти і вже роздягаючись сказала, що я дівчина. Сказати, що він був злий , то нічого не сказати.Так і нічого не сталося тоді , він почав кричати , що то відповідальність велика, що я старомодна, а світ інший....Я поїхала додому(ми жили в різних містах, а він лишився в Киеві.Сказати, що мое самолюбство було задіте , то нічого не сказати, я закохалася в нього, як в нікого іншого, а він лишень гуляти хотів. Він мені передзвонив через тиждень, спитався, як доїхала і робив вигляд , що нічого не сталося, але напруження зростало. Я почала задиратися,мені дуже боліло в грудях,він теж, хоч був стриманим. В кінці кінців він сказав, що я дуже цікава, що я йому подобаюсь,що божеволіе від того всього, не розуміе, чому така вродлива немала нікого, і вирішив що хоче попробувати з незайманою. Для мене це була образа, таке враження він мені послу робив. І я сказала ні. І розірвала з ним стосунки при тому що гірко плакала, бо такого хорошого ставлення, ласки , я ні від кого не одержувала, а він занадто був амбіційним, щоб мені простити відмову. Але після цього досвіду,до мене різко почали звертати увагу чоловіки, називати красунею, ле я нічого не хотіла, на силу заставляла з ними зустрічатись, говорити, і навчилась фільтрувати їхню лапшу, навчилась усміхатись і хвалити чоловіків,говорити їм , що вони едині і неповторніі т.д тобто набирати досвіду, окрім сексуалного. Сексу в мене не було.Тільки справа йшла до сексу, я придумувала 1000 причин,щоб вивернутись, аж до розриву( хлопці не знали що я незаймана також) Тож лишень в 25 років в мене відбувся перший секс, познайомилась з самовпевненим самодуром, хамовитим, на 3 роки молодшим,якому я й сказала, що дівчина. Він не повірив, але його то заінтригувало і він будучи наглим ,як танк влаштував мені зустріч, свічки, вино і т.д добився близості. Запропонував зустрічатись, але він виявився хамським , маніпулятивним, я дуже намучилась, порівнюючи його зпопередніми . Прозустрічались ми 5 місяців.На чоловіків не можу дивитись,хоча залицялись, сексом з іншим знову боюсь мати( поправилась, та й прищі на спині так повністю й не пройшли) , і розумію, що знову варто вибиратись з того всього,що треба шукати нормального чоловіка, а не мудака,як той, але бачу , що щось не так в моему житті, що це постійна боротьба , що я щось не так роблю. Може мені хтось підкаже і прокоментуе причини оціеї ситуації?

Дякую за відповіді. До психолога я ходила(нлп)і гіпноз.,техніки допомагали, але ефект був короткочасним, дещо читала.Сказав, що десь в дуже маленькому віці(до 2 років) мене хтось вдарив і я тримаю на відстані чоловіків , плюс критична мама,яка понизила самооцінку і 2рідний брат- який постійно бив. Тож внутрішньо я боюсь сексу( вони можуть причинити фізичну біль) і чоловіків,а роздирання прищів -це лише захисний симптом . Дещо він допоміг- зняв тремор рук, який супроводжував мене з дитинства. Знайоитись я знайомлюсь, з чоловіками, але так враження , що попадаються мені не ті або я вибираю провальні стосунки- то на відстані, то жонатий раз попадався(правда відшила, бо зрозуміла , що то без сенсу), то такого, що лишень погуляти,одним словом на поганих хлопців Це перше. По, друге- у всіх стосунках в мене нема завершенності, і я остійно зависаю на тих ситуаціях, хоча розумію , що треба рухатись вперед. По-трете, мені набридло боротися і міняти себе- я мінялась зовнішньо, поміняла деякі погляди на чоловіків, почала по-іншому реагувати, мняла поведінку і тактику і свої реакції, але бачу , що це якийсь Сизіф труд( праця)- все спочатку. І в мене зараз відчай. Я певно поскаржитись прийшла на цей сайт.

Дякую))

В мене виникли питання, а який метод вибрати? Чи варто колупатись в минуломи ( боюсь, що ще більше погружусь в негатив). Чи варто згадувати то все?
Ще одне- будучи по своїй першій молодості "дикою" і зверхньою до хлопців, я вибрала іншу стратегію- стала дбайливою, хвалю їх що вони найкращі, не порівнюю з іншими, вони прив"язуються до мене, їм комфортно, але я не задовільняю своїх потреб. Вони вилазять на голову, едине, що перестали мене кидати,але толком нічого й не маю....Як перестати бути для них зручними тапочками ?
PS Варто вилазити з хандри)))