Поцілунок - це зрада?
Отже, 2 роки тому, на зустрічі однокласників, під станом алкоголю я декілька разів цілувалась з своїм однокласником( це моя перша шкільна симпатія, тривала вона всі шкільні роки, аж до самого випускного, під час навчання ми й друзями не були і він ніколи не звертав на мене, як дівчину увагу, думаю це відіграло велику роль також). Через рік, на наступній зустрічі однокласниців це знову повторилося... сама не знаю як... от пройшло вже 2 роки, а совість досі мучить...З цим однокласником ми не спілкуємось... й бачити я його не хочу, став для мене великою антипатією. Для себе зробила великий висновок, що цьогшо більше ніколи не повториться, дало зрозуміти наскільки сильно я кохаю свого хлопця і нікого іншого мені не потрібно.... Минулого року на зустрічі ми навіть не спілкувались, я й бачити була його не рада!
Скажіть будь ласка, як боротись з почуттям провини? В думках часто хочу у всьому зізнатись, але боюсь...І чи варто це робити?((( Чи можна це назвати зрадою, оскільки крім поцілунку нічого не було!!!
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.