Емоційне оніміння

Доброго дня.
Я два з половиню роки зустрічаюсь із моїм хлопцем. Від самого початку АТО він пішов служити на схід України добровольцем. Також перед тим був на майдані.

Спочатку, коли він приїжджав до сім'ї, до мене відчувалось, що він скучив, радий бути поруч.
Зараз є певна відстороненісь, емоційне оніміння. Він сам говорить, що не відчуває емоцій.
Я цікавилаць психологічними процесами у людей, які займаються професійною психологічною допомогою військовим. Мені пояснили, коли ідуть бойові дії, мозок переключається в режим "звіра", рептильна ділянка головного мозку. Головне для нього вижити. Його емоції не притупились, а змінили вектор і стали гострішими.
Це зворотні процеси. Але вони потребують часу.

Також я піднімала питання про одруження, наскільки зрозуміла це для нього, зараз, нецікаво. І з його слів я зрозуміла, що він надалі бачть себе військовослужбовцев, навіть у мирний час.
Він хороша людина, та розумний і думаю він добється цього якщо захоче. Бо вже зараз є успішним у своїй справі, але чи буде йому потім потрібна сім'я...

Коли він другий раз приїжджав він і цілував мене і обнімав, проводили разом час. Але потім я знову почула фразу від нього "Я нічого не відчуваю". Це для мене було сильним ударом, знову теж саме. Судячи з його поведінки я думала,що все поступово проходить... Але це не минеться доки від остаточно не приїде, а якщо він продовжить військову служду, яка без кінця буде пов'язана з небезпечними подіями, то тоді чи взагалі все повернеться?
Мені скоро 26 років, попередні стосунки, які в мене тривали 4 роки теж не склались. Можливо я щось роблю не так.

Зараз я буду чогось чекати від іншої людини, якій це непотрібно, чи щось змінится, звичайно, ніхто не знає. Коли ти розумієш,що людина до тебе нічого не відчуває це дуже боляче, хотілось все розірвати, але як на мене це для того щоб якісь емоції у нього викликати.І він готовий був усе розірвати, з його боку це виглядало так, що він не хоче мене тримати, а сімейне життя він мені зараз дати не зможе (і не хоче). Я не змогла розійтись. Подумала, що не той час, що зможемо це пережити, що і я докладу зусиль.

Зараз за мною важкісь якась іде кожен день, день за днем. Для себе я невдаха яка неможе збудувати сімейне життя. Я втомилась. Хотілось стороннього свіжжого погляду.
Розумію, що запитання якесь дуже розмите, але буду вдячна за відповідь.