Вопрос от:
сова
Возраст:
30
Я не поважаю себе
Мені 30 років. Маю чуйного і люблячого чоловіка, який щодня говорить, яка я в нього королева. У нас 3 діток - 10 і 7 років , наймолодшому - 8 місяців. Живемо з батьками, які часто підтримують, не конфліктуємо, а якщо виникають непорозуміння - то короткі і без наслідків. Працюю заступником директора школи, посада гарна, проте іноді боюсь іти на роботу. Відносно здорова, без шкідливих звичок, вага - 78 кг при зрості 173 см. Не страшко, не каліка, слава Богу. До речі, віруюча, але не хрещена. Умови життя як для села то вище середнього рівня. Харчуюся повноцінно. То прочитавши усе це, спитайте мене: якого дива мені ще не вистачає? Чого мені ще треба, щоб я була собою задоволена? Чому не зникає відчуття третього сорту? Іноді готова просто удавитися, щоб не бачити себе в дзеркалі, бо я себе так дратую, а іноді себе стає шкода, бо я якась ущербна і не можу сказати те, що думаю. Боюся людей. Мені здається, що вони зроблять мені боляче, осудять, будуть сміятися з мене. У компліменти я не вірю, коли мене хвалять, виникає враження, що з мене знущаються. Діти мене часто не слухаються, колеги не поважають, бо як можна поважати людину, яка сама себе не поважає? Допоможіть стати повноцінною людиною!
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
