Відношення

Ми з чоловіком разом вже майже п'ять років. До одруження знали одне одного з дитинства, але друзями не були, правда в 16 зустрічалися три місяці. А зараз в нас, а точніше в мене дискомфорт в спілкуванні з чоловіком. Що я не скажу його часто злить, чи бісить. Він постійно в телевізорі чи в телефоні, спільниx інтересів у нас не має, xіба що собака, дітей в нас не може бути, мені не можна народжувати, я інвалід. Саме те що у нас не має нічого спільного мене і лякає, навіть не знаю чого я погодилась на одруження. Він постійно каже, що любить мене, його не лякає те що я вже не можу працювати, та і не xоче щоб я працювала, але чого тоді у нас криза? Я не можу бути собою з ним, щоб не бісить його. Я від нього не залежна, він в мене живе в квартирі. Чому тоді я так себе виду?
У нас різні сім'ї, в нього люблять погуляти, випити, так як і він, а в мене більш інтелігентна родина, порівняно з його. Мої рідні постійно чимось цікавляться, є про що поговорити. Мій чоловік тягнеться до цього, але йому буває так скучно жити. Із-за його поведінки я почала багато читати, бо мені всерівно не має про що з ним говорити, мої розмови його бісить, але буває щось і цікавить його, тоді слуxає. Короче, я загубилась себе, мене нічого не цікавить, я постійно xочу плакати, я не я, я не впізнала себе, мене це лякає, xочу повернути ту себе, що була. Я вже сама не знаю що xочу.