Доброго дня, nik8d6.
Співчуваю, що Ви опинилися в такій ситуації, хочеться Вас підтримати.
цитата:
Бабушка умирала долго и мучительно 6 месяцев у нас дома, так как все её дети, которые брали ее пенсию, отказались за ней смотреть ( болезнь была слишком невыносимой, альцгеймер ).
А які у Вас були стосунки з бабусею? Як Ви пережили її втрату?
цитата:
Хотела отказаться от всего этого. Для меня это было невыносимо. Я практически спала в этот год. Комната была в ужасном состоянии, в буквальном смысле свалка. Волосы могла не мыть, пока учитель не сделает замечание( и то потом это дело маскировала присыпкой). Много плакала.
Скажіть, будь ласка, саме в цей рік померла Ваша бабуся?
цитата:
Выяснилось, что мама просто хотела показать, доказать, тем родственникам, которые бросили бабушку, да и вообще всем на что способна ее семья. Она сама не смогла получить медаль, и брат тоже.
Помітно, що мама через Вас намагалася реалізувати себе, невраховуючи Ваші бажання. Дуже Вам співчуваю.
цитата:
Через год поступила в универ, на нелюбимую специальность, на платном.
А ким, за професією, Ви б хотіли бути?
цитата:
Жила в общаге, хоть можно было и из дома ехать в универ. И я считаю это было самым лучшим решением.
Ви вже велика молодчинка, адже, незважаючи на Ваш психологічний стан (припускаю, що депресія) змогли нарешті зробити перший крок і переїхати від батьків. Цінуйте це!
цитата:
(но иногда ментально действую как они).
Можете, будь ласка, детальніше розповісти про цю свою думку.
цитата:
Но уйти надолго не получилось. Я снова с ними сейчас. Такое чувство я все равно живу не своей жизнью. Рядом с ними я все время ругаюсь, хочу уйти, плачу, кажется только после их смети я обрету свободу(но иногда ментально действую как они). В отчаянии хочется все это закончить. Как начать жить? Как уйти от них далеко. Как обрести храбрость, и понять что я хочу?
Я думаю, що Ви вже знаєте чого хочете (судячи із допису) - це фізично і психологічно сепаруватися від батьків, щоб нарешті Ви почали чути себе і свої бажання. Скажіть, будь ласка, а чи у Вас є друзі чи одногрупники, які могли б Вас зараз психологічно підтримати + запропонувати Вам на час канікул у них пожити? Крім цього, зі свого досвіду, я знаю, що в гуртожитках влітку студенти можуть проживати. Також Ви б могли знайти літній підробіток, щоб почати фінансово сепаруватися від батьків.
У темі Ви написали, що "ніколи не пробачите їх". На скільки я зрозуміла - батьків? Так, Ви маєте пораво гніватися і сумувати. Для того, щоб Ви змогли це зробити екологічно і не тримати у собі - зверніться у психологічну службу при Вашому навчальному закладі (там надають безкоштовні консультації).
Ответ отредактирован автором 02-07-2020 22:03:12