Дуже боюся дорослого життя

Доброго дня!

Я вже кілька разів намагалася поговорити з кимось про це - мама, тато, подруги, однокласники, вчителі. Але ніхто не розуміє мого страху!

Як Ви зрозуміли, що ніхто не розумі. Вашого страху? Чи розмовляли Ви зі шкільним психологом?

Доброго дня!
Мені дуже шкода, що ви переживаєте стільки страхів в свої 17 років. Це значить, що у вас немає підтримки батьків, або вони самі дуже тривожаться за життя. Ви пробуєте занадто швидко подорослішати і взяти відповідальність за своє життя, тим самим тільки нагнітаєте свої страхи. Рекомендую Вам сконцентруватись більше на тому, що вас в житті радує, що приносить вам задоволення, так ви найдете те, що вас буде підтримувати у житті. Робота з психологом також допоможе вам справитись з тривогою і страхами.
З повагою, Галина!

Доброго дня, Yana17.
Ваша тривога перед невідомістю майбутнього є цілком нормальною. Тривога - це природній емоційний стан, що еволюційно допомагає передбачити всі негативні варіанти розвтку подій і попередити їх виникнення. Водночас, коли вона є надмірною, то виникає парадокс: ми настільки застрягаємо у цьому "аналізуванні", що застигаємо і не можемо зробити навіть перший крок. Як наслідок, ми стоїмо на місці. Припускаю, що Ви ще з дитинства були тривожною дитиною, що пов'язано із особливостями Вашого виховання та психофізіологією. Якщо Ви бачите, що тривога заважає Вашому нормальному функціонуванню, то тоді над нею потрібно працювати зі спеціалістом.

Я дуже боюся невідомого майбутнього, через що іноді навіть погані сни сняться.

Яким, зазвичай, є зміст цих снів? Провал екзаменів?

Зараз я в одинадцятому класі і факт того, що дитинство закінчується лякає ще більше.

Опишіть, будь ласка, детальніше, що Ви вкладаєте у поняття "дорослість", а у що "дитинство".

Боюся просто всього: погано здам екзамени, обрала неправильно професію, куди піду працювати, буду сидіти у батьків на шиї і тим самим створювати проблеми або як сама житиму і так далі.

Коли я була у 11 класі, то мала такі самі страхи, як і у Вас. Знаєте, що мені допомогло? Дивитися на картинку не цілісно, а по частинам + думати про проблеми по мірі їхнього виникнення. Основна техніка тайм-менеджменту: розбивай великого слона на частини і їж його по кусочкам. Розбийте велику ціль на підцілі, виконуйте кожну із підцілей та хваліть себе за її виконання, святкуйте. Наприклад, зараз Ваше завдання - це визначитися із предметами, які Ви будете здавати. Для цього Вам необхідно визначитися зі спеціалізацією. Таким чином, Ваше завдання № 1 - це обрати спеціалізацію (подумайте, які предмети Вам подобаються, а які Ви ненавидете; які у Вас хоббі; що б Ви хотіли від професії, а чого б точно не хотіли; ким Ви хотіли бути у дитинстві і т. д.); завдання № 2 - обрати орієнтовані ВНЗ, куди б Ви хотіли поступити, щоб там була ця спеціалізація (переглядайте офіційни сайти в інтернеті); завдання № 3 - купити підготовчу літературу для ЗНО із кожного предмету, знайти освітні ресурси для підготовки + факультативи у школі + поговорити про можливість репетиторства із батьками; завдання № 3 - на початку вересня почати послідовну підготовку, скласти графік роботи із чергуванням праці та відпочинку (наприклад, щодня виокремлювати 2-3 год на одне ЗНО; якщо Ви обрали 4 предмети, то в один день - один предмет); завдання № 4 - зареєструватися на ЗНО (як і коли це робити розповість Вам класний керівник).

Я вже кілька разів намагалася поговорити з кимось про це - мама, тато, подруги, однокласники, вчителі. Але ніхто не розуміє мого страху!

А Ви говорили про це із шкільним психологом? Дуже дивно, що однокласники і подруги Вас не розуміють, адже вони також із цим стикаються. Як саме вони реагують на Ваш страх? Припускаю, що їм самим страшно, тому коли Ви їм говорити про свій страх, вони ще більше лякаються і використовують "контратаку", щоб зменшити свій емоційний заряд хвилювання.

А зараз коли сказала мамі, що можу не набрати вище 130 балів, вона дуже розлютилася. Сказала, що в такому разі ВУЗ мені не потрібен і можу відразу йти в коледж, а потім працювати. Це вразило мене по живому.

Ви казали мамі, що Вам стало боляче після її слів? Якої реакції Ви б хотіли, у цій ситуації, від мами? Припускаю, що Ваша мама хвилюється так само, як і Ви, а її гнів є захисною реакцією. Мені здається, що Ви хотіли отримати підтримку від мами і запевнення, що Ви "все зможете", однак заявили про це непрямо і тому виникла така неприємна ситуація.

Загалом, коли я читала Ваш запит, то прослідковується, що Ви боїтеся зробити помилку і не вірите у свої сили впоратися із труднощами, що можуть виникнути. Помилок не робить лише той, хто нічого не робить. Крім цього, запам'ятайте, що із будь-якої проблеми завжди є вихід, головне - подивитися на неї з різних ракурсів та проаналізувати, які у Вас є ресурси, яких не вистачає і де Ви можете їх знайти.

Ви казали лише про маму, а які у Вас стосунки із татом?