Як спілкуватися з людиною,яка завжди шукає ворога проти себе

Виталия, добрый день!
Есть ли у Вас возможность не общаться с этим человеком? Что Вы получаете для себя от этого общения?

Добрый вечер!

"Як спілкуватися з людиною у якої в і люди - вороги?"

Не спілкуватися. Якщо спілкування забирає у вас сили, ви маєте право відійти від людини. Це називається турбота про себе.

"Я повинен з нею спілкуватися - це моя донька.Я шукаю шляхи щоб виправити ситуацію"

Якщо це ваша донька і вона повнолітня та здорова фізично і психічно, то ви також маєте право обмежити спілкування.

"Зараз від спілкування я отримую тільки негатив.Вона повністю закрита для спілкування і живе в своєму необ'єктивному і нереальному світі."

Якщо доросла людина закрита для спілкування, то вона також має на це право. Як вам від того, що вона закрита і живе в своєму світі? Що вас турбує? Які почуття у вас викликає така поведінка доньки?

Здравствуйте!

Людина постійно на взводів і агресивна

Скажите пожалуйста, Ваша дочь так общается только с Вами или со всеми?
Сколько лет Вашей дочери?
Так было всегда?

Скільки років вашій доньці?

Доброго ранку, Віталій!

Людина постійно на взводів і агресивна.

Як вважаєте, чому дочка постійно на взводі і агресивна? Мають же бути якісь певні причини та обставини. Мабуть, Ви їх знаєте або помічаєте...

Вона завжди шукає ворога для боротьби.

Чи не здається Вам, що дочка таким способом стверджує себе як особистість у взаєминах з Вами? Отже їй може потрібно проходити через конфронтацію аби упевнитись в собі, відчути власні психологічні кордони? Можливо вийти з-під Вашого впливу, опіки або влади?

Я повинен з нею спілкуватися - це моя донька.

Хто Вам таке сказав, що повинні? Адже у Вас має бути вибір регулювати як дистанцію спілкування, так і наповнення спілкування змістом.

Я шукаю шляхи щоб виправити ситуацію

І добре, що це робите. Як на мене. то саме Вам на цьому етапі необхідна співпраця з психологом. Для чого - з метою усвідомити, що взагалі між вами відбувається, який сценарій реалізується... І не кажіть, що уся проблема в дочці. Адже між вами існує певна історія стосунків, певних внесків кожного, певних сподівань и взаємних впливів...Тож треба розібратись в цій історії, а не лише у теперішній ситуації.
Краще обиріть варіант індивидуального спілкування з психологом, аби сфокусуватись на просуванні до вирішення проблеми.

Віталій, доброго часу доби!
Дуже емоційно важко бути поруч з такою людиною. А якщо це твоя дитина - це ще й боляче. Мені жаль (

Вона завжди шукає ворога для боротьби.

Частіше за все - це або дитяча поведінка, або поведінка людини, яка застрягла у стані "жертви". Здається, що вона шукає ворога щоб боротися, а по суті, через таку видімість людина виправдовує себе - чому вана нічого не робить в особистому житті. Пошук ворога та, ніби-то боротьба з ним - це перекладання відполвідальності за своє життя на цього ворога.

Зараз від спілкування я отримую тільки негатив.Вона повністю закрита для спілкування і живе в своєму необ'єктивному і нереальному світі.

Я б радила скористатися правилом літака: коли аварійна ситуація та випали маски з киснем - перше кому треа одягнути маску - це дорослий. А лише після цього - на дитину. Якщо хочете допомогти доньці - допоможіть спочатку собі. Потурбуйтеся про свій емоційний стан, знайдіть ресурсі (внутрішні та зовнішні) не дратуватися, не сперечатися та нічого не доводити доньці, а просто прийняти її право жити так, як вона хоче. Я радила Вам попрацювати з психологом по цьому питанні.
Вона ні фізично ні психологічно не зможе з Вами спілкуватися, бо між вами є історія непорозумінь, є досвід неприйняття Вами її думки, рішення, вибору... Але Ви можете запропонувати їй роботу з психологом. Де б вона могла бути відвертою, та розібратися в тому, що її турбує.

Звертаючи увагу, що це стосунки між батьком та донькою у мене ще питання до Вас: як часто Ви приділяли в дитинствті часу дя доньки щоб почитати їй книжку, або погратися в ляльки, або погуляти в пісочку?
А як часто Ви зараз з нею спілкуєтесь, щоб дізнатися що її цікавить, про що вона мріє, з ким вона спілкується? Саме дізнатися її думки, переживання та міркування БЕЗ оцінки (добре\погано; правильно\ не правильно), БЕЗ повчань як треа зробити, БЕЗ критики...?

Доброго дня Віталію! По перше, щоб спробувати Вам якось допомогти, потрібно знати вік Вашої дочки... Швидше за все, вона підліток? Окрім того, що сам по собі підлітковий вік насичений емоційними "качелями",зачасти, діти "дзеркалять" поведінку когось із батьків або ж їх стосунки один з одним... І не обов'язково, що в теперішньому часі. Ми протягом життя змінюємося і це нормально, тому вже можемо себе не пам'ятати в якомусь віці. А дитина, коли народжується, всмоктує в себе поведінкові моделі своїх батьків, які просто бачить. Наприклад, категоричність, непримиримість, гарячкування... Окрім того, буває така поведінка ще й як вияв внутрішнього протесту проти чогось... Якщо до цих пір були не вибудовані близькі стосунки з дитиною, вона у такий спосіб несвідомо може "кричати" свій біль або обурення... Варіантів багато. От ще один: дівчинку не навчили висловлювати свої почуття у інший, більш прийнятний спосіб або розбестили надмірним потаканням її капризам в дитинстві... Я б Вам радила індивідуально звернутися, щоб у всьому розібратися і знайти правильну тактику у спілкуванні з донечкою... Бо якщо не розібратися в причинах, порадами у форматі сайту можна не лише не допомогти, а ще й зашкодити...
.

Ответ отредактирован автором 17-05-2022 14:04:15

Віталій, не можна відокремити ваше теперішнє спілкування з усією попередньою історією ваших стосунків, тому що саме ваші попередні стосунки сформували основи того, що є тепер.
Ваша донька "з чимось , або з кимось воює", або намагається ствердити себе - все це може бути і її реакцією , яку вона не усвідомлює. Можливо вона таким чином бореться саме з Вами та вашим способом спілкування з нею.
Як спілкуватися?- в першу чергу варто не повчати, не критикувати, намагатись почути її точку зору, прийняти ие, що вона може мати таку ирчку щору, якак Вам не щрозуміла, з якою Ви не згодні, і це нормально.
Знаю, як може бути боляче, коли дитина, навіть доросла, здається чужою.
Але може виявитись і так, що донька хотіла б бути почутою та підтриманою саме батьком, але не може, бо він її не розуміє. Може їй також боляче?
В будь якому разі, якщо Вас хвилює спілкування з донькою, можна звернутися до психолога , щоб розібратися детально, глибоко та знайти рішення.