Як жити після аборту?

Доброго дня.
Ви у важкій життєвій ситуації зараз. Хочеться вас підтримати. У вас були суттєві аргументи щоб прийняти рішення про аборт. Але ви зараз начебто забуваєте про це і фокусуєтесь на тому, що можливо (!) прийняли не правильне рішення. Думаю страх та почуття провини втягують вас у цей цикл думок про помилковість аборту. Ви ніколи не дізнаєтесь про правильність чи хибність цього рішення, бо немає альтернативної реальності в якій ви не зробили аборт і можливості заглянути в те до чого це призвело. Тому правильно ви зробили чи ні залежить від того яким ви вирішете сприймати це рішення - правильним чи ні.

Вітаю. Зробивши аборт, ви обрали себе. Ви не усвідомлюєте, але все ж таки знаєте, які насправді зараз у вас можливості, скільки у вас сил на те, щоб вижити самій і допомогти вижити своїм близьким у тих нестерпних умовах, в яких ви знаходитесь. Вам зараз не під силу дбати про новонародженого, тому ви зробили такий вибір. Це нормально, що після аборту з’явилося почуття провини. Було б дивно, якби ви його не відчували. Воно говорить про вашу людяність. Але з іншого боку, провина говорить про те, що для вас звично ставити іншу людину на перше місце, спочатку дбати про когось, а потім про себе. Можливо, так вас виховували батьки, вчителі: думати про себе – це погано, егоїзм, насамперед потрібно думати про інших. Ця ідея хороша, але вона не працює, коли справа стосується життя та смерті. Інстинкт самозбереження змушує забути про інших та рятувати своє життя. Це природно. Якщо з матір'ю щось станеться, плід не виживе, у новонародженого дуже мало шансів вижити під обстрілами та ракетами.

Ви не настільки сильна, як вимагаєте від себе. Ви нападаєте на себе, наче ви повинні справлятися завжди і за будь-яких обставин. Але ви - звичайна людина, ви не можете впоратися з усім. І ваше рішення відповідає тим можливостям, які ви зараз маєте.

Аборт впливає на гормональне стан в організмі, це теж може впливати на знижений настрій та агресію проти себе. Війна – це хронічний стрес, зниження рівня енергії та можливості витримувати навантаження. Побачте в собі звичайну слабку людину в нелюдських умовах, поспівчуйте собі.

Є хороша книга Терези Берк «Заборонені сльози. Про що не розповідають жінки після аборту». Вона є у відкритому доступі в електронному варіанті. Почитайте, можливо, історії інших жінок підтримають вас зараз.

докори сумління... ніяк не можу прияйняти ситуацію. Весь час плачу, а раптом я зробила неправильний вибір... Ще дуже гніте те, що перша дитина дуже хотіла братика або сестричку. А я самостійно все загубила.

Вы описываете симптомы острого горя.
Поэтому сейчас Вам необходима психологическая поддержка.
Принятие утраты проходит по определенным этапам. И главная задача для Вас - не застрять на какой-то из стадий проживания потери.
Вы рассматриваете вариант индивидуального обращения к психологу?