Відношення до матері

Добрий вечір! Скільки років Вашій мамі? Які у Вас відносини із батьком Вашої доньки? Які взаємовідносини були між Вашими батьками і Вами в дитинстві?
Якщо окрім дитини і мами, з якою під час ще важче ніж з дититиною, у Вас нікого нема - це дуже важке випробування. І все це на фоні коронавірусу, а потім війни. Цілком зрозумілий Ваш відчай.

Доброго вечора. Ви задаєте питання і самі ж на нього відповідаєте. Ваше відношення погіршилося, тому що ви мали «нелегке дитинство, батька алкоголіка і ще багато чого». Зараз ваші почуття загострилися тому, що ви стали мамою, і ви розумієте, як багато залежить від матері, чи буде у дитини щасливе дитинство. Ви відчуваєте, що ваша мама не змогла захистити вас від страждань, хоча могла це зробити. Ви і ваше благополуччя не стало самим важливим в материнському житті, а ви вважаєте, що мало б стати. Ви сердитися на неї, бо хотіли б, щоб ваше дитинство було більш радісним і легким. Мама повинна була більше дбати про вас.
Це загострення, можливо, пов’язано з віком вашою доньки. Схоже, ваші перші найвразливіші роки життя були наповнені не дуже веселими подіями.
Ваша донька мала, потребує вашої уваги, але ви не можете займатися лише донькою. У вас зараз дві дитини, бо як ви пишете – «мама є інвалідом». Вам приходиться займатися зовсім не тими справами, якими б ви хотіли займатися. Можливо, вам не хочеться давати матері того, чого вона не дала вам в дитинстві – ласку, ніжність, турботу.
Все, що ви відчуваєте, є нормальним. Сердитися на батьків можна. Агресія – це сигнал, що дистанція повинна бути збільшена. Поміркуйте, що ви можете зробити для цього. Наприклад, окреме проживання, пошук людини, яка зможе доглядати за мамою. Головне, у матері повинно бути житло, їжа та ліки першої необхідності. Якщо ви це організуєте, все інше, в тому числі спілкування, за вашими можливостями і бажанням.

Відредаговано автором 28-02-2023 22:48:00

Доброго вечора, Aylis!

Моїй доньці 3,5 роки... я хочу жити повним життям, я не хочу доглядати за нею. Я ненавиджу її за те, що вона слабка і немічна. Одна сторона мне так думає, а інша гальмує, тому що це не правильно, тому що мені життя було дано саме цією жінкою, вона віддавала всю себе, щоб зростити мене.

Ви маєте внутрішній конфлікт, причини якого цілком зрозумілі. З одного боку - Ваша позиція Доньки, яка повинна віддати борг вдячності своїй матері за те, що дала життя та виростила, а з іншого - Ваша позиція Матері, яка сама має маленьку доньку і хоче доглядати саме за нею, а не за мамою-інвалідом, яка, до того ж, створила погані умови для Вас у дитинстві - а це вмикає в Вас Внутрішню Дитину, ображену на маму дівчинку.
Сума цих трьох складових і складає цей внутрішній конфлікт. Розв'язати його можна тільки тоді, коли кожна з частин зможе себе реалізувати, коли інтереси кожної будуть Вами враховані та відповідним чином проявлені.
Самостійно зробити це буде важко, бажано пропрацювати внутрішній конфлікт в психотерапії з психологом.
Погоджуюсь з колегою щодо необхідності збільшення психологічної та фізичної дистанції з мамою.
Це буде корисним для всіх трьох: і Вас, і мами, і навіть Вашої доньки. Бо одразу ж спаде зайва внутрішня напруга, яке нікому не йде на користь.

я не хочу доглядати за нею

Если Вы не будете

доглядати за нею

то Ваше эмоциональное состояние сразу улучшится.
Поэтому Вам надо, в первую очередь, решать этот вопрос.

Иначе Вам придется прорабатывать свою ненависть, обиды и чувство вины в индивидуальной психотерапии.
А если обеспечите ей должный уход (с помощью других людей), то сэкономите деньги на психотерапии.

Рождение ребенка обостряет травмы, которые порой не замечаются.
Поэтому все ваши обиды, вся боль, злость и другие чувства к маме сейчас просто вышли на поверхность.
Поэтому лучший вариант это пойти в психотерапию и проработать отношения с мамой.
Ухаживать за мамой вы можете по разному - сами сидеть и все делать или нанять кого-то, если позволяют финансы.