Не можу сама прийняти рішення

Здравствуйте!
Спрашивать мнение авторитетных для Вас людей, нормально. Вопрос только в том как часто и можете ли сами делать выбор, если вдруг не услышите для себя ответов от авторитетов?
Насколько часто в детстве Вы полагались на кого либо из семьи, давали ли Вам право выбора?
Вы можете обратится к психологу и поработать с ним.

Допоможіть розібратись в собі

Давайте попробуємо розібратися
в пишете---

я не можу самостійно приймати рішення.

І одночасно ви пишете..

Загалом,якщо мова йде про якісь прості речі,наприклад купити продукти чи щось я дуже хочу - можу це зробити.

Висновок-явне протиріччя собі самій
А дальше ви пишете....

Проте,коли заходжу у тупик в ситуації коли дитина захворіла і я перепробувала майже все або в ситуації,яка може критично відобразитись на моєму житті

То есть, коли ситуація і її ЗНАЧИМІСТЬ для вашого життя ,чи внутрішнього благополуччя стає високою то....

мушу перепитати чоловіка,авторитетних людей.

Висновок-Це цілком НОРМАЛЬНИЙ процес, нормальна реакція, нормальної людини, Адже рішення в кінці всерівно мабуть приймаєте ви.
Вислухавши різні думки при влаштованому вами !"мозковому штурмі" для інших.
І це НІЯКА НЕ ВАША.......

моя інфантильність та перекладання відповідальності.

В чому ви бачите ПЕРЕКЛАДАННЯ відповідальності???
Мені здається ви занадто відповідальні і самокртично-вимогливі до себе..))))))
Вислуховуйте всіх, довіряйте багатьом, а ВІРТЕ Перш за все СОБІ! І ви зумієте віднайти правильне СВОЄ рішенння!

Відредаговано автором 10-04-2023 19:24:13

Проте,коли заходжу у тупик в ситуації коли дитина захворіла і я перепробувала майже все або в ситуації,яка може критично відобразитись на моєму житті - то мушу перепитати чоловіка,авторитетних людей

Чомусь в народі кажуть - одна голова добре, а дві ще краще. Як думаєте, чому?

Не можу зрозуміти чи це завбачливість і страхування,чи моя інфантильність та перекладання відповідальності

Вважаю, що Ваші сумніви виникли через якісь ситуації або чиїсь слова. Скажіть, хтось обмовився у Ваш бік чимось подібним? Чи натякнув або дав зрозуміти?

Сама по собі така постановка питання може свідчити про занадто високі вимоги до самої себе, про несприйняття власної неідеальності і невсемогутності у вирішенні складних завдань.
Тож розкажіть - відповідальні рішення, зрештою, приймаєте ви або вручаєте це право іншим?

Здравствуйте, Алла!
Вообще-то, если

дитина захворіла

то это естественно - обращаться за помощью к тем, кто в этом больше разбирается, например, к врачам.

И делегирование

відповідальності

является очень полезным навыком.

Поэтому не совсем понятно, в чем заключается ваша проблема?
Или вы не можете принимать никакие решения самостоятельно, кроме "простых вещей"?