Роздратування від людей, які вихваляють себе

Добрый день!

хто дає їм право оцінювати інших людей, при цьому вихваляючи себе...

Человек имеет право поступать так, как ему хочется (если, конечно, при этом он не нарушает закон).

Вы ведь живете

так як мені подобається, так як я хочу

так почему другие люди не могут поступать аналогично?

Они хотят жить

вихваляючи себе

И не факт, кстати, что они

невдоволені... своїм життям чи її аспектами і говорять про те, що їм болить

Потому что в США, например, такое поведение называется самопрезентацией и бывает очень полезным - при приеме на работу, например, или в бизнесе (когда надо продать свои услуги). И может говорить, наоборот, об уверенности человека в себе и своих силах.

Хотілося б, щоб люди

Вы не измените этих людей.
А вот повлиять на свое состояние вы вполне можете.

Роздратування від людей, які вихваляють себе

Обычно в других людях раздражает то, что человек не может принять в себе.
Что вы не принимаете, какие свои качества?
Вы не можете позволить себе набивать цену и восхвалять себя?
По какой причине?
Ваши родители говорили вам, что хвастаться - это плохо и хвалить себя нельзя?
Или какие у вас есть ограничивающие убеждения на эту тему?
Родители никогда не хвалили вас, а только критиковали? И вы ничего не могли им сказать в ответ?
Они же и "заставили" вас быть зависимой от мнения других людей -

таким чином ніби принижуючи мої заслуги, досягнення чи характеристики

?

Потому что если человек уверен в себе, своих качествах и достижениях, то никто и никакими действиями не сможет изменить его отношение к себе.

Бісить, коли вчать варити борщ чи займатись сексом.

А это уже другой аспект вашей проблемы.
Вас преследуют нравоучениями (то есть занимаются спасательством без вашей просьбы).
И вы вместо того, чтобы уйти от манипуляции (с помощью специальных приемов) или же начать защищать себя (даже и в виде встречного нападения) предпочитаете

чемно посміхатись

То есть продолжаете находиться в роли жертвы.
Другие люди это чувствуют и поэтому выбирают роль спасателя-преследователя во взаимодействии с вами.
Так кто же виноват в том, что у вас не хватает уверенности отстаивать свои границы?

як зробити, щоб мене це не тригерило?

Если вы хотите спокойно реагировать на действия других людей, то вам придется менять свои установки и ограничивающие убеждения, убирать страхи, которые мешают отстаивать себя, развивать уверенность, учиться противостоять манипуляциям и отстаивать свои границы.
И также вам придется менять отношение к себе - вам надо будет научиться видеть свои достоинства и принимать недостатки. То есть необходимо будет полюбить себя.

Безусловно, такую объемную работу вы сможете проделать только в индивидуальной психотерапии.

P.S.

Чи дратує така поведінка усіх людей?

Это будет раздражать тех людей, кто имеет вышеперечисленные проблемы.

Добрий ранок!

Питання: як зробити, щоб мене це не тригерило?

Напевно, що звернути увагу на причини власної вразливості.
А вони очевидні, бо лежать на поверхні, в усякому разі їх видно з допису.
Ось перша -

Не розумію, чого мене так тригерить їх поведінка, можливо тому що мені доводиться їм чемно посміхатись і я не можу їх послати...

Послати, збільшити відстань, розірвати стосунки, припиняти неприємні розмови... Причина ж всередині вас. Назвати можете?

І я ніби навіть пояснюю собі, що швидше за все вони так себе поводять, бо невдоволені насправді своїм життям чи її аспектами і говорять про те, що їм болить... але чому я маю бути помийним відром для цього...

Що змушує підставлятись? Бути в якості помийного відра?

Хотілося б, щоб люди в моєму оточенні навпаки підтримували один одного, ободряли, не судили та й взагалі не лізли в моє життя...

Хіба коло спілкування замість вас має обирати хтось інший?

бо я його живу так як мені подобається, так як я хочу і можу...

Ваші слова щодо "хочу" ставлю під сумнів. Якщо без сумніву, то не було б роздратування і звернення на цей сайт. Згодні?

Відредаговано автором 15-04-2023 10:24:34

і таким чином ніби принижуючи мої заслуги, досягнення чи характеристики

Це Ви так відчуваєте, чи вони саме вихваляються з порівнювальною лексикою, приводячи Вас як приклад?

не розумію, хто дає їм право оцінювати інших людей, при цьому вихваляючи себе.

А хто, на Ваш погляд, має давати таке право?

pony, доброго часу доби!
В своеєму дописі Ви підняли декілька болючих питань. Але вони здебільшого викладені гіпотетично, без конкретики. А в терапії, навіть якщо це питання на форуму, важлива конкретика. Чим конкретніше питання - тим більш глибокі та дієві саме для Вас будут відповіді фахівців.
Незрозуміло про яких людей йде мова - це родичі, друзі, сусіди, співробітники, подруги... хто вони? В яких саме ситуаціях, як саме, що конкретно вони говорять?.. Це дуже важливі деталі.

Хотілося б, щоб люди в моєму оточенні навпаки підтримували один одного, ободряли, не судили та й взагалі не лізли в моє життя

А хто має обирати людей в Ваше оточення? Хто цих людей наблизив до Вас?

Бісить, коли вчать варити борщ чи займатись сексом. (Мова звісно про жінок)

Питання гіпотетичне - тому така і відповідь: а хто Вас примушує тримати цих жінок на такій близькій відстані? А друге питання - як Ви розумієте свої кордони? Які вони? В чому? З ким?...

Я б радила обрати фахівця та попрацювати з психологом. В будь якому разі пройти діаностику та зрозуміти на що Ви реагуєте та що з цим Ви вже можете зараз робити. А якщо попрацювати довше - то і віднайти автентичні реакції та форми поведінки на подібні ситуації - це буде надбання на все життя, що поліпшить якість Вашого життя.

Добрый день! Обычно триггерит то, с чем человек сталкивался в прошлом и не справился. Надо пойти в ваше прошлое и найти причину. Мы не можем выбирать, в каком обществе мы находимся, тем более, если это работа. Мы не можем заставить других людей вести себя по-другому. Но..... мы можем изменить свое отношение к этому. Научиться быть взрослой, проживать свои эмоции, не бояться отстаивать свои границы и не чувствовать себя помойным ведром.

Доброго дня!
Насправді, нас може "чіпляти" лише те, що для нас є дуже болючою темою. Наприклад, якщо в дитинстві нас приймали такими, якими ми є, любили просто так, без усілякої критики та оцінок, нам буде абсолютно байдуже, що і хто стане про нас говорити чи думати. Тому, що ми будемо навчені любити себе та правильно поводитися з оточуючими. А от якщо нам весь час приходилося доводити, що ми гарні, що ми варті любові, уваги та поваги, тоді, певне, найменший натяк на неповагу або втручання в наше життя, може почати нас дратувати... Бо цей статус "Я-гарна дівчинка" дістався важкою працею. Як це не дивно, але Ваше питання стосується ще й рівня самооцінки... Самодостатню людину (не плутати із самостійною) не "чіпляє", що говорять малозначимі для неї люди про неї. До самодостатньої людини, насправді, не стануть "лізти", бо її це не хвилює, а отже, вона просто не цікава для пліткарок та задирак... Як Ви себе почували в дитинстві?
Окрім того, є ще поняття психо-емоційного виснаження, коли людині стає дуже важко терпіти те, на що у більш ресурсному стані вона б навіть не звернула уваги.
Чи достатньо Ви відпочиваєте? Як останнім часом спите? Як давно почали відчувати таку дратівливість?