Дуже боляче у відносинах

Kira, нажаль, ваші стосунки виявились не такими, якими бачилися в перші часи їх існування.
Можливо хлопець насправді не зовсім такий, яким Вы його побачили, а можливо він не хоче /не вміє будувати довгострокові стосунки.
Складність в тому, що і Ви влилися в ці стосунки не зовсім "гармонійно "- маю на увазі, що в дуже складний для Вас час існувала дуже велика ваша Потреба в підтримці та теплі.
І цю потребу "закрили" стосунки з хлопцем.
Існує навіть таке поняття як "реабілітаційні стосунки ", наприклад, коли одразу після розриву одних стосунків , людина вступає в інші.
Знижується відчуття болю, захоплює певна ейфорія.
У Вас інша історія, але принцип подібний.
Вам важливо спробувати подивитись на ці стосунки дещо ширше, ніби піднятися на ними і побачити всю ситуацію цілком. Це можна зробити разом зі спеціалістом, поки Ви не відчуєте, що вже можете самостійно справлятися.
Ще важливо почати зазирати всередину Себе, знайомитись із Собою, вчитись взаємодіяти.
Бо кожен наступний хлопець може стати таким собі пластирем на рані, яка взагалі не про нього, а про Вас.
Вам страшно бути Самою, бути Собою. Частим виходом в таких випадках є втеча- до друзів, кохання, подорожей, роботи....

Якщо хлопець тепер вже не хоче стосунків, то Вам вони не потрібні.
Бо Ви варті дійсно щирих та справжніх стосунків.

Хлопець Вам допоміг пережити важкі часи.
Можливо для цього він і був даний Вам в такий складний період?

всі ми попутчики по цьому життю. з кимось дороги довгі, а з кимось короткі. можна радіти за пройдений шлях і час, а можна жаліть про те, що шлях не продовжився.

біль - сигнал небезпеки. якщо біль фізичний, це сигнал будь обережний, тіло може зазнати пошкоджень. страх - це прогноз небезпеки. біль та страх - допомагають нам вижити. якщо біль душевний, то його називають вина.

причин може бути багато від усвідомлюваних (самозасудження за якісь дії) так і несвідомі (наша підсвідомість містить стереотипи та ідеали, які ми виконуємо або ні. за невиконання совість карає провиною).

коли нас проганяють, відвертаються від нас, перестають спілкуватися (особливо не називаючи причини), часто спрацьовують механізми, які мали місце ще в часи общин (проганяють ненормальних або поганих, небезпечних для суспільства. вижити одному коли від тебе всі відвернулися важко або немжливо. Тому поняття "поганий" стає трігером (вмикачем) почуття провини, це сигнал - будь обережний можеш втратити себе, не вижити). це досить добре видно по дітях, коли вони граються: дай совочок! ні - тоді я з тобою не граю. все, все - на совочок, тільки не йди.

і нам дуже важливо знайти причину по якій нас прогнали, щоб врахувати її та не робити таких помилок на майбутнє. Вина має кілька трактувань (одна з яких причина. раніше питали в чому вина, тобто в чому причина. зараз питають хто винен, тобто хто буде нести відповідальність за помилку).
тому ми так хочемо бути хорошими, але ще більше ми хочемо доказати референтній групі (значимим для нас людям, думкою яких ми дорожимо), що ми або хороші, або хоча б не погані. і все життя цим і займаємось

може бути так, що ваший чоловік, через інцидент із зараженням, відчуває вину і тому не хоче йти на контакт. може бути так, що ви самі створили його таким, як хотіли. Жінка натура чуттєва і її ніхто не може обманути, окрім неї самої. можливо ви замінили кимось місце, яке пустувало і було дуже необхідне, як про це говорила пані Наталія.

страждання - це робота мозку по зміні стереотипів.
можливо у вас біль через те, що ви його вважали одним, а він виявився іншим, можливо через те, що вас "прогнали", можливо через те, що "як він міг так поступити", можливо "ладно в інший час, але ж не тепер коли мені так потрібна підтримка" і т.д.
причин може бути багато, треба копати.

Відредаговано автором 14-05-2023 17:43:40

Кіро доброго дня..
Рекомендую обрати спеціаліста і попрацювати індивідуально, адже питання потребує глибокої роботи та безпосередньої взаємодії з психологом.потурбуйтеся про себе!
Щиро бажаю успіхів!

Доброго вечора Кіпр!
Ми не завжди можемо одразу зрозуміти самі себе, що вже говорити про іншу людини...
Перше, що мені спало на думку, коли прочитала про хворобу, що така його поведінка може бути пов'язана з величезним почуттям провини перед Вами і відсутністю внутрішніх сил достатніх, щоб з ним впоратися... Чоловіки по своїй природі потребують бути переможцями в очах жінки... І йому може здаватися, що у Ваших очах він вже не переможець... В любому випадку, він сам повинен з цим впоратися, щоб почуватися чоловіком, а не... Це його проблема...
Тому чим сильніше Ви почнете виявляти до нього материнську турботу та розуміння, тим менше це допоможе йому знову почати поважати себе...
У всякому випадку, допомогти розібратися у внутрішніх проблемах, ми можемо лише самим собі.
Як на мене, найперше, потрібна допомога саме Вам.. Бо відчувається, що Ви заплуталися у своїх почуттях. Адже, нерідко, сильну прив'язаність плутаємо з коханням.
Які у Вас стосунки з Вашим батьком?
Питання напряму стосується того, що відбувається зараз у Вашому особистому житті.

Не потрібно навіть піднімати тему, якщо залишилося непрожите в середині...
А чи не вважає він у цій хворобі винною Вас? Не знаю про яку хворобу іде конкретно мова, але знаю випадки, коли застарілі хвороби, які здавалися давно вилікувані, під час зустрічей з новим партнером активізувалися...
У любому випадку, допомогти можете Ви зараз лише собі... Знаєте, зачасти, коли дівчина стає самодостатньою, у хлопця прокидається інтерес до неї..
Ви маєте зараз з ним знову близькі стосунки?

Ви намагались рятувати стосунки за вас двох.
Але так це не працює.
Ви набагато більше вклались в цей порятунок, ніж цього потребував хлопець.
Ви рятували , а йому це не було потрібно.

Тут важливо завжди бачити реальність такою, яка вона є.
А не фантазувати, боротися за свою фантазію, а потім розчаровуватись.

Можливо, якщо б Ви робили невеличкі кроки, а не "всі сили кидали", то одразу побачили б відсутність відповідей з боку хлопця.
Але Ви обрали рятувати "незважаючи ні на що ", включаючи саму реальність.

Так, це сумно і боляче .
Але причиною є не те, що хлопець "не так" себе повів.
Він повів себе так, бо він саме такий
(не вміє долати труднощі та підтримувати, не вміє нести відповідальність, можливо просто по-дитячому відчуваючи провину та тікаючи від своїх складних почуттів. )
А те, що ваші очікування від нього виявились хибними.

Він "мав би" разом з Вами мужньо триматись, берегти стосунки та підтримувати Вас. Бо це його відповідальність, що він Вас заразив, та тому, що він -чоловік.
Приблизно так Ви очікували.

Але ваші очікування виявились хибними, він НЕ такий, він НЕ вміє те, що б Вам хотілось і не хоче вчитись.
Це не він став іншим.
Це просто Ви трохи більше дізнались про те, який він.
Просто раніше не було ситуацій, в яких би виявились ці його сторони.

А проявляти важливо тільки те, що є.
Не треба проявляти любов, якщо її немає.
Важливо проявляти і гнів, і образу обговорювати, і про біль розповідати.
Він "дорослий хлопчик ", має сам віднайти рішення, що з цим робити.

Відредаговано автором 14-05-2023 23:41:12

Що це?- це його вибір
"він по життю нічим не переймається, нічого не хоче, не планує, сильно не робить.. Тобто в якомусь вакуумі, ніяк не розвивається."

Це так, як є. Дуже детально описано.

Чи Ви хочете дати цьому якусь "назву", чи "пояснення/виправдання"?
Не треба підбирати терміни, щоб зрозуміти сутність.

Він такий, як Ви написали. Його це влаштовує.
А Вам вирішувати, чи потрібен він Вам в житті.

Або ж він вже "виконав свою місію ", - допоміг впоратися в складний період (хоча тут є сенс розібратися, можливо і тут його "допомога" - то були ваші власні дії, "загорнуті в обгортку під назвою "нам так добре разом"/ " він так гарно допомагає ", ....

Чи може щось змінитися?
Може.
Але хіба варто приймати рішення, спираючись на чиїсь чужі примхи?
Хіба ж не ваші власні бажання та відчуття мають керувати вашим життям?
Тут виходить так, що ніби від когось залежить ВАШ вибір.
Але ж цей вибір має залежати виключно від Вас та від того, що Вам хотілося б.
Вам хотілося б мати гарні здорові та гармонійні стосунки, в яких Вам буде затишно, і в яких не буде необхідності "грати за двох".
Та хіба ж це єдиний хлопець в цьому світі?
Чи взагалі Ви вірите, що гідні взаємності в стосунках, коли Вам немає потреби когось рятувати?

Можливо Ви не тільки наприкінці, але й на початку діяли "за двох ", тобто Вам здавалося, що це "ми вдвох", але ініціативи були вашими, а він погоджувався?

Щоб в майбутнє не забрати "граблі для забігу " є сенс розібратися "а що це взагалі було?" , в якому моменті Ви перейшли на чуже поле і почали грати не своїми шахами.
Це важливо, щоб зробити висновки з минулого та не тягнути з нього обрАзи і звичні інструменти взаємодії в майбутнє.

Ви пишете: "Ми ще у стосунках, але вони тримаються на нитках. Від хлопця відлипла..."
"Відлипнути", означає, не продовжувати, насамперед, внутрішньо "чіплятися" за стосунки... А Ви, все одно, внутрішньо "чіпляється", якщо продовжуєте
думати про нього і не жити своїм життям...
Отже є якась глибинна причина, яка "змушує" тягнутися до нього...
А от, на мою думку, і та сама причина.
Він каже,..що по життю нічим не переймається, нічого не хоче, не планує, сильно не робить.. Тобто в якомусь вакуумі, ніяк не розвивається...
А ось Ви пишете на початку: "Я людина, що схильна до депресії... Пролежала два місяці майже у важкому психологічному стані, як раптом познайомилась з хлопцем, який просто був неймовірним. Життя заграло новим сенсом..."
У цьому житті не буває випадковостей і ми завжди "притягуємо" до себе тих, хто "дзеркалить" нас, тобто, має схожі внутрішні проблеми з нашими...
Депресія - це зупинка в розвитку. Такий собі "глухий кут", в якому людина застрягає, бо втратила розуміння для чого насправді живе... у чому справжній сенс життя... Єдина різниця - у жінок втрата сенсу виглядає, здебільшого, як депресивний стан ( зупинка життєвої енергії), а у чоловіків - відсутність сил та бажання будувати довготривалі стосунки.
Коли ви зустрілися, у Вас "пішла енергія", бо з'явився об'єкт любові. І допоки не сталося те, що сталося, її вистачало на двох, але... І сама хвороба, як це не дивно, також не випадковість, як на мене (це вже з області психо-соматичних сигналів, що щось в стосунках не так). І...
Ваші ресурси швидко виснажилися, бо основним сенсом життя для Вас стали самі стосунки з хлопцем.
Адже, загалом, неправильно розставлені внутрішні життєві акценти і несформовані або неправильно сформовані сенси життя. Тому і внутрішня плутаниця між прив'язаністю, "залипанням" і коханням.
Самодостатня людина (дівчина) викликає постійний інтерес, з нею хочеться будувати довготривалі стосунки ( не маю на увазі лише сексуальні)... І головне, життя не "притягне" хлопця, який живе, по факту, від однієї дівчини до іншої, не бажаючи нічого, як рослина...
Саме тому Ви і продовжуєте так нав'язливо внутрішньо "чіплятися" за ці стосунки, що боїтеся знову опинитися у вакуумі і впасти в депресію...
Ніколи, жодна людина, у тому числі, коханий чоловік, не може бути основним життєвим сенсом, якщо Ви дійсно хочете стати щасливою, позбутися раз і назавжди своїх важких депресивних станів, і мати, врешті решт, гарні гармонічні сімейні стосунки...
Як на мене, потрібне Ваше серйозне внутрішнє "перезавантаження"... А тоді, або цей самий хлопець несвідомо потягнеться за Вами, починаючи також розвиватися, або .. він Вам самій стане нецікавим і Вас Всесвіт дасть когось набагато кращого... Вам вирішувати.